Автореферат диссертации по теме "Рефлексивное самоопределение личности как фактор готовности к управленческой деятельности"

Київський національний університет імені Тараса Шевченка ^ #

' АЛЕКСАНДРО ЖОЗЕФІНА

. УДК 159.98

РЕФЛЕКСИВНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ФАКТОР ГОТОВНОСТІ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність: 19.00.01 - загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Київ - 2000

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, доцент Корнєв Микола Никифорович, завідувач кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти - доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Моляко Валентин Олексійович, завідувач лабораторії психології творчості Інституту психології ім. Г.С. Костюка, АПН України;

- кандидат психологічних наук Васютинський Вадим Олександрович, Інститут Соціальної та політичної психології АПН України, старший науковий співробітник.

Провідна установа - Національна Академія внутрішніх справ України, кафедра юридичної психології, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “ / ? ” березня 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

Автореферат розісланий “ ” лютого 2000 року.

Вчений секретар Спеціалізованої Вченої Ради,

кандидат психологічних наук, доцент

Кириленко Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний стан суспільного розвитку по-новому ставить питання організації та управління роботи керівників, підвищення ефективності та культури їх праці з метою досягнення оптимальних результатів діяльності. - .

Особливу актуальність ця проблема набуває в умовах переходу від централізованої, командно-адміністративної системи управління до демократичної. Це створює передумови розвитку механізмів самоуправління, створення передумов активізації потенціалу особистості. _ -

Однією з важливих задач сучасної підготовки управлінців є необхідність формування у них широкого спектру соціально-продуктивних здібностей, які займають одне з провідних місць у їх професійній діяльності. Дослідження показують, що властива людині вибірковість сприймання реалізується у його судженнях про інших людей та про самого себе.

Багато питань проблеми пізнання людини людиною знайшли відображення у науковій літературі (Г.ААндреєва, О.А.Бодальов, С.В.Кон-дратьєв, М.М.Обозов та ін.)

В той же час недостатньо розроблені проблеми, які пов'язані з прикладними аспектами особистісної регуляції поведінки та діяльності керівників, зокрема особливості рефлексивного самовизначення особистості у процесі прийняття рішення. • -

Хоча проблеми рефлексивної регуляції розглядалися у літературі (Ю.В.Пахомов, Н.В.Цзен, Л.А.Петровська, А.А.Тюков, Г.П.Щедровиць-кий, П.Г.Щедровицький та інші), особливості рефлексивної регуляції діяльності управлінців досліджені недостатньо.

Необхідність більш поглибленого вивчення цього питання визначили гему, цілі та зміст роботи.

Об'єктом дослідження є рефлексивне самовизначення особистості керівника.

Предмет дослідження - психологічні особливості рефлективного самовизначення як фактора готовності особистості до управлінської діяльності.

Мета дослідження - виявити специфіку рефлексивного самовизна-іення особистості керівника.

Гіпотеза дослідження - відмінності у рефлексивному самовизна ченні особистості керівника обумовлені засобами обробки інформації тг індивідуальними характеристиками суб'єктивного відображення проблемної ситуації.

У відповідності до мети дослідження та гіпотезою були поставлен такі завдання:

- зробити теоретичний аналіз проблеми рефлексивного самовизначення особистості;

- виявити фактори, які впливають на успішність рефлексивного самовизначення особистості керівника;

- виділити критерії успішності рефлексивного самовизначення в управлінській діяльності.

Методологічними та теоретичними засадами дослідження є положення психологічної науки про особистість як активного суб'єкта діяльності (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, К.О.Абульханова-Славська, Г.С.Костюк та інші), про специфіку та механізми міжособистісного пізнання як регулятора діяльності (Г.М.Андреєва, О.О.Бодальов, С.В.Кон-дратьєва, Г.ПЩедровицький та інші).

У дослідженні використовувався метод експерименту з застосуванням методики вирішення малих творчих задач, методика категоріально-корелятивного аналізу мовлених висловлювань у процесі вирішення задач, спостереження, аналіз документів та результатів діяльності та інші. У якості статистичних методів використовувався коефіцієнт рангової кореляції Спірмена.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що рефлексивне самовизначення особистості розглядається у конкретно-практичному аспекті як необхідний фактор готовності, як механізм регуляції цієї діяльності.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні знань про механізми активності та саморегуляції особистості.

Практичне значення дослідження обумовлюється можливостями використання одержаних результатів для підготовки управлінських кадрів та оптимізації їх діяльності.

Особистий внесок автора в розробку положень, що виносяться на захист полягає в постановці проблеми рефлективного самовизначення як фактора готовності до управлінської діяльності, в обгрунтуванні залежное-

ті успішності формування рефлексивного самовизначення від індивідуальних характеристик суб’єктивного відображення проблемної ситуації.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1998, 1999 р.), засіданнях кафедр соціальної, загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на робочих нарадах та семінарах Міністерства праці Республіки Ангола.

Дослідження проводилося у 1994 - 1997 роках. Об'єктом емпіричного спостереження були слухачі Українсько-фінського інституту менеджменту і бізнесу - усього 57 осіб.

Структура та обсяг роботи:

Дисертація складається з вступу, трьох глав, заключення та бібліографії.

Робота викладена на 120 сторінках, список літератури нараховує 178 джерел.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, виділено об'єкт і предмет дослідження, визначено його мету, сформульовано гіпотезу та завдання, розкрито методологічну основу і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подані положення, що виносяться на захист, наведені дані про апробацію роботи.

У першій главі дисертації "фактори, які впливають на готовність до управлінської діяльності" розглядаються такі питання:

- функції управлінської діяльності та особистість керівника;

- фактори готовності до управлінської діяльності.

У дисертації управлінська діяльність розглядається як один з аспектів соціального управління, суть якої полягає у цілеспрямованому впливі керівника на поведінку конкретних осіб та соціальних по досягненню спільної цілі.

У більшості робіт управлінська діяльність у теоретичному і прикладному аспекті розглядається найчастіше з позиції функціонального підходу.

У цьому плані для класифікації управлінських функцій використовують різні критерії.

Так, Ю.О.Тихомиров виділяє управлінські функції у відповідності до

етапів управлінського циклу.

Інші дослідники (Є.С.Кузьмін, І.П.Волков, Ю.М.Ємельянов) за основ} класифікації управлінських функцій беруть цілісну структуру діяльності керівника. При цьому виділяється функціональна та соціально-психологічна сторони управлінських відносин.

В.Ф.Рубахін та О.В.Філіпов вважають, що управлінська діяльність визначається двома компонентами: керівним, який пов'язаний з загальною структурою діяльності колективу та організаторським, який визначається виконанням виробничих завдань, які повторюються.

Таку ж різноманітність до виділення функцій управлінської діяльності можна зустріти і у багатьох західних дослідженнях.

Підсумовуючи всі ці підходи, можна визначити управлінську діяльність як процес, який складається з взаємопов'язаних функцій планування, організації, керівництва та контролю, які представлені в технічній і у соціально-психологічній сторонах управління. Всі ці основні функції об'єднуються комунікативним процесом, збором інформації та прийняттям рішення.

У дисертації розглядаються особливості основних функцій управлінської діяльності у їх зв'язку з характеристиками особистості керівника, які представлені в різних школах управління:

1. Школа "наукового менеджменту" (Ф.Тейлор), адміністративного управління (А.Файоль), "людських відносин" (Е.Мейо).

2. Підхід до управління як до процесу (функціональний підхід).

3. Системний підхід.

4. Ситуаційний підхід.

Найбільш ефективним в управлінні у сучасних умовах вважається ситуаційний підхід. Його центральним поняттям є управлінська ситуація, тобто система внутрішніх і зовнішніх факторів та умов, які обумовлюють тип проблеми і, відповідно, стратегію її вирішення.

У цьому плані у дисертації аналізуються види проблемних ситуацій, модель ситуаційного підходу, і, у зв'язку з цим, ситуаційна модель керівництва Ф.Фідлера.

Специфіка діяльності керівника у ситуації полягає в тому, як він може побачити ситуацію у цілому, врахувати усі змінні, оцінити їх та адекватно інтерпретувати, співвідносячи з своїми здібностями, можливостями, ціля-

ми, мотивами.

Саме тому управлінська діяльність з необхідністю включає у себе пізнавальну активність керівника, зокрема формування у нього адекватного образу управлінської ситуації. Регулятивна функція образу управлінської ситуації конкретизується з поняттям "концептуальна модель", "оперативний образ" та "образ цілі", які докладно розглядаються у дисертації.

Узагальнюючи теоретичні положення про регулятивну функцію образу, про особливості управлінської діяльності та роль особистості у прийнятті управлінських рішень можна побудувати гіпотетичну прогностичну модель готовності керівника до управлінської діяльності.

На наш погляд, ефективному керівнику, який здатний вирішувати складні управлінські проблеми повинні бути притаманні такі особистіші характеристики:

1. Високий рівень освіти і підготовки в галузі управління.

2. Психологічна компетентність. .

3. Готовність до ситуаційного аналізу. .

4. Цілеспрямованість.

5. Відповідальність.

6. Мотиваційна спрямованість та активність.

7. Особистісний потенціал.

8. Рефлексивне самовизначення.

Самовизначення ми розуміємо як готовність особистості до дій, пов'язаних зі змістом ситуації та з особистісними орієнтаціями. Умовою самовизначення особистості є її вихід за межі наявної ситуації. Ситуація провокує самовизначення особистості якщо вона виступає для неї у своєму суб'єктивному плані.

Головними механізмами самовизначення є об'єкгивація-суб'єктивація ситуації та акт її особистісної проблематизації. Особистісна проблемати-зація є найбільш дійовим засобом для самоорганізації та самовизначення особистості. Вона ставить людину у ситуацію невизначеності, нетиповості, вимагає перегляду своїх здібностей та можливостей.

У дослідженні проаналізовані психологічні техніка та прийоми особистісної проблематизації, одним з яких є засобом організації самовизначення та прийомом, який реалізує акт самовизначення в конкретних ситуаціях.

У другій главі дисертації "рефлексія як фактор самовизначення особистості дається аналіз поняття "рефлексії" у філософії та психології, розглядаються особливості рефлексії як механізму регуляції діяльності > процесі формуючих дій.

В історії філософської та психологічної думки поняття "рефлексії-" завжди виступало як необхідний момент самопізнання, "як мислення про мислення" (Сократ, Платон, Декарт).

Починаючи від Локка рефлексія розуміється як особлива психічна реальність, як поняття, необхідний момент пізнавального процесу (Кант, Гегель).

У сучасній психології рефлексія у більшості випадків розглядається як загальний принцип організації та розвитку психіки людини, її самосвідомості, як спосіб пізнання людиною її внутрішнього світу (Л.С.Виготський, Ж.Піаже, О.МЛеонтьєв).

Регулятивне значення рефлексивних процесів підкреслювалося у працях С.Л.Рубінштейна, Б.Ф.Зейгарнік, О.І.Матюшкіна).

Комунікативний аспект рефлексії розглядається у працях Л.А.Пет-ровської, І.Є.Даниліна, Л.Л.Губкіної, Г.П.Андреєвої.

Всі ці дослідження говорять про те, що психічна регуляція діяльності, яку виконує людина, не тільки пов'язана з реалізацією себе як цілісної особистості, але й опосередкована рефлексією.

Експериментальне вивчення рефлексії вимагає находження адекватних засобів її дослідження. У дисертації аналізуються особливості формуючих впливів дослідження феномена рефлексії.

Базовою концепцією, на яку спирається використання формуючих методів, є концепція Л.С.Виготського, П.Я. Гальперіна, В.В.Давидова, КЛевіна.

Суть цих підходів полягає у створенні спеціальних психотехнічних впливів, які створюються і контролюються експериментатором.

У педагогічній практиці принципи організації формуючого експерименту вже давно і досить плідно використовуються. В останні роки у зв'язку з розвитком навчання дорослих, з орієнтацією на комплексну підготовку спеціалістів різних професій формуючі методи починають застосовувати і в цій практиці.

Основні принципи цих методів залишаються такими ж, зокрема ідея

навчання, яка веде за собою розвиток, але нові практичні галузі вимагають модифікації експериментальної роботи.

Ця модифікація пов'язана з двома напрямами:

1. Робота у нових галузях практики, перш за все з управлінням та підготовкою управлінців до цієї діяльності.

2. Вирішення нових психологічних задач навчання та формування з уточненням та диференціацією цих задач.

Можливостям застосування формуючих методів у дослідженні рефлексії присвячена третя глава дисертації "Експериментальний аналіз рефлективного самовизначення особистості”.

У дослідженні використовувався метод експерименту з застосуванням методики вирішення малих творчих задач способом "думання вголос", а також показники когнітивної організації індивідів (когнітивні стилі - "по-лізалежність - полінезалежність", імпульсивність - рефлексивність").

Розуміння рефлексії як регулятивного компонента діяльності при вирішенні творчих задач вимагає врахування ряду думки суб'єкта у різних аспектах миследіяльності. Методом дослідження цього аспекту рефлексії був обраний метод змістовно-смислового аналізу процесу рішення задач М.М.Семенова.

Згідно цього метода для урахування особистісно-рефлексивної складової мислення було забезпечено:

а) включеність суб'єкта у ситуацію пошуку рішення. Це забезпечується у прийнятті піддослідним інструкції на початку експерименту і слідуванні їй на протязі досліду,

тобто перехід від зовнішньої мотивації до внутрішньої;

б) оцінка у процесі пошуку рішення власних зусиль та самопочуття, а також самооцінку задоволеності своєю діяльністю;

в) стимуляцію та активізацію емоційного стану, самоконтролю у подоланні труднощів.

Таким чином, у процесі пошуку рішення, його локальних моментів (перепони, проби, помилки, проміжні успіхи) оцінюється як ситуація у цілому, так і відбувається самооцінка особистості, інакше кажучи, відбувається рефлексивне самовизначення.

Передумовою такого самовизначення є фіксація значущих для находження рішення спроби зрозуміти смисл проблемної ситуації, її оцінка,

пошук стратегії і перспектив рішення.

Рефлексивний компонент як регулятор мислительної діяльності виступає одночасно з операціональним, який забезпечує актуалізацію необхідних дій, операцій та процедур.

Обробка результатів змістовно-смислового аналізу рішення задач здійснювалася за допомогою методики нормативно-функціонального аналізу предметно-змістовного плану і особистійно-рефлексивних компонентів мислення (М.М.Семенов).

Процедурою, яка вимірює індивідуальні характеристики когнітивної організації особистості були обрані когнітивні стилі "полізалежність - по-лінезалежність" та "імпульсивність - рефлексивність".

Аналіз продуктивності рішення малих творчих задач за методикою категоріально-нормативного аналізу показав домінування рефлексивних висловлювань над особистісними та предметними.

В результаті статистичної обробки одержані такі кореляційні зв'язки:

рефлексивний рівень мовлених висловлювань при рішення задач негативно пов’язаний з особистісним рівнем організації мислення (г = -0,761). Спостерігається стійкий значимий зв'язок з часом рішення (Т; г = 0,413).

Але більш важливим є стійка значима кореляція рефлексивного рівня мислення з полізалежністю (час правильної відповіді) - ч (г = -0,705). Це підтверджує в цілому гіпотезу про зв'язок між рефлексивною регуляцією мислительного процесу та полізалежністю - полінезалежністю, як характеристикою когнітивного відображення дійсності.

Результати дослідження показали наявність статистичне значимих відмінностей між полізалежними та полінезалежними за рівнем рефлексивних висловлювань (значимість г = 0, 005). Гіпотеза про наявність відмінностей між представниками цих стилів підтвердилася. Полінезалежні при вирішенні малої творчої задачі виявляють більшу рефлексивну регуляцію у порівнянні з полізалежними (відповідно 42,5% та 27,6% рефлексивних висловлювань).

Подальший аналіз показав також значимість відмінностей між цими двома групами за показником організації мислення (а = 0,01); у полінеза-лежних цей показник = 1,21, у полізалежних - 0,89. Окрім вказаних відмінностей спостерігаються також відмінності у полізалежних - полінеза-лежних за числом помилок у параметрі "імпульсивність - рефлексивність".

Полінезалежні роблять менше помилок, за іншими параметрами значимих відмінностей не виявлено.

У полізалежних піддослідних спостерігається перевага рівня особисті-сних висловлювань (17,3% = х) у порівнянні з полінезалежними (10,1% = = х). Можливо, це пов'язано з більшою самостійністю полінезалежних, більшою їх орієнтованістю на регуляцію власної діяльності.

Дані кореляційного аналізу (у групі полінезалежних) показують виражений негативний зв'язок рефлексивного рівня з особистішим (г = -0,686) рівнем. Це підтверджує необхідність ввести операціональне значення особистішого рівня як такого, який реалізує здібність до самостійного мисли-тельного пошуку (біля 60% висловлювань цього рівня відносяться до спілкування між експериментатором та піддослідним з приводу рішення задачі).

Спостерігається кореляційний зв'язок особистішого рівня організації мислення та часом рішення тесту "полізалежність - полінезалежність" (г= 0,46). Іншими словами, чим більше часу витрачається на рішення задачі, тим більше особистіших висловлювань.

Якщо співставити негативну кореляцію рефлексивних висловлювань та часу вирішення задачі у тесті "полізалежність - полінезалежність" та позитивний зв'язок особистішого рівня та полізалежності - полінезалеж-ності, то обумовлення рефлексивного рівня особистішим стає проблематичним у психологічному плані.

За своїм змістом полізалежність - полінезалежність є показником ступеня орієнтації при прийнятті рішення на внутрішні пізнавальні критерії, а не на зовнішні характеристики середовища. Тому в показниках особистіс-ного рівня організації мислення фіксуються аспекти спілкування з експериментатором - пояснення, умотивування.

Пояснення та умотивування пов'язані з звертанням індивіда до власних дій, їх усвідомленням, а спілкування з експериментатором - з самостійністю мислення, здатністю мислити індивідуально. Збільшення числа висловлювань, які несуть функцію спілкування, таким чином, узгоджується з полізалежністю.

Полізалежні піддослідні пов'язані залежністю від умов експериментальної ситуації (текстом задачі), уявленнями про проблемну ситуацію, її моделями та засобами вирішення. Це узгоджується з уявленням про пере-

пони для рефлексивного виходу з проблемно-конфліктної ситуації, які пов'язані з включеністю у проблемно-операційний зміст задачі (у поліза-лежних).

Показники рефлексивного рівня організації мислення негативно пов'язані з особистішим (г= -0,657) та змістовним (г= - 0,456) рівнями мислення у полізалежних піддослідних.

Таким чином, рефлексивна регуляція мислительних процесів пов'язана з когнітивною структурою простору відображення, який представлений стилями полізалежність - полінезалежність. На рівні значимості Р 0,05 були отримані такі статистичне значимі відмінності між полізалежними т а полінезалежними в організації мислительного процесу:

1. Відмінності по рефлекситивному рівні регуляції склали значення =2,12, що є значимим для рівня значимості Р 0,01 (у полізалежних середня кількість рефлексивних висловлювань = 27,6%; у полінезалежних -42,5%).

2. За організацією мислення коефіцієнт відмінностей у полінезалежних є V/ = 1,98 (Р 0,011). У полінезалежних кількість смислових висловлювань на 20% більше ніж у полізалежних.

3. Відмінності за імпульсивністю - рефлексивністю у цих групах піддослідних склали значимість на рівні Р 0,05, інакше кажучи, полінезалежні більш схильні до рефлексивного реагування.

Для того, щоб виявити, які показники організації мислительного процесу при рішенні задач на кмітливість відрізняють успішних (тих, хто найшов правильне рішення) піддослідних від неуспішних (поверхові та невірні відповіді) були проаналізовані відмінності за критерієм Вілконсона за всіма показниками. Виявилося, що статистичне значимі відмінності між успішними та неуспішними піддослідними існують на рівні рефлексивних \У= 1,75) та особистіших = 1,45) висловлювань на рівні значимості Р 0,01, тобто перевищуючи заданий рівень значимості. Показник організації мислення також значимо різняться на рівні Р 0,01.

У групі піддослідних, які невірно вирішили задачу рівень рефлексивних висловлювань складає х = 26,8% від загального числа висловлювань; для успішних він дорівнює х = 41,4% . Рівень особистішої організації мислительного процесу успішних дорівнює х = 10,5%; у неуспішних -х = 17,9%. Перевагою успішних у відношенні смислових висловлювань

над змістовними складає 30% у порівнянні з неуспішними.

Коефіцієнт контингенції (зв'язаності) показав, що за параметром полі-залежність - полінезалежність спостерігається наближення до значимого зв'язку (г = 0,314) між вірними рішеннями та полінезалежністю.

Таким чином, гіпотеза про те, що рефлексивна регуляція мислительної діяльності пов'язана з продуктивністю рішень задач на кмітливість підтверджується.

У свою чергу, аналіз індивідуальних відмінностей за параметрами організації простору когнітивного відображення дозволяє зв'язати полінеза-лежність з перевагою рефлексивних процесів у порівнянні з полізалежніс-тю.

Кореляційний аналіз дозволяє висунути припущення про те, що у по-лізалежних піддослідних неуспішність рішення задач пов'язана з меншою рефлексивною регуляцією мислительних процесів при рішенні малих творчих задач та залежністю від контексту задач, тобто предметних умов.

Останнє припущення потребує додаткової перевірки. Хоча встановлений зв'язок між рефлексивною регуляцією мислительних процесів та успішністю рішення, але не є доказаним зв'язок предметної вкшоченості у процес рішення та його неуспішність.

Експериментальне дослідження дозволяє поставити питання про репрезентативність використання в моделі організації мислительного процесу (І.М.Семенов) поняття "особистісний рівень". Частина показників справді характеризують особистісний рівень організації мислительного процесу (самооцінки, умотивування), але існує значна частина показників цього рівня, які скоріше можна віднести до інтерособистісних (спілкування з експериментатором).

Можливо, ця частина показників відображає рівень самостійності мислительного процесу, а не особистісну регуляцію. У подальших дослідженнях треба спеціально відпрацювати ці показники, доповнити та відко-ректувати їх застосування, оскільки це входило до задач нашого дослідження.

Аналіз кореляційних зв'язків цього рівня з іншими показниками до-іволяє зробити висновок про неоднозначність впливу операційного змісту зоняття "особистісний рівень організації мислення" на продуктивність мислительного процесу.

В цілому, можна вважати доказаним вирішальний вплив рефлексні ної регуляції миследіяльності на успішність рішення малих творчих зада1 У свою чергу рефлексивна регуляція пов'язана з когнітивним просторої суб'єктивного відображення дійсності (з когнітивним стилем "полізале» ність - полінезалежність) Відмінності у когнітивній організації цього пре стору обумовлюють здатності суб'єкта до рефлексивної регуляції поведіи ки. Це забезпечується здатністю виходу особистості з предметної органі зації проблемної ситуації та подолання суперечності між суб'єктивним; мислительними стереотипами та неоднозначністю проблемного змісту за дачі.

Результати теоретико-експериментального дослідження дозволяют зробити такі висновки:

1. Рефлексивне самовизначення особистості - це процес свідомоп виявлення та ствердження власної позиції у проблемних ситуаціях. Рефле ксивне самовизначення виступає як опосередкований пізнавальний проце розуміння себе через розуміння інших і через продукти своєї діяльності.

2. Рефлексивне самовизначення особистості є необхідним факторо» готовності керівника до управлінської діяльності.

3. Рефлексивне самовизначення особистості як фактор готовності д< управлінської діяльності виступає як спеціально організована дія (форму ючий вплив). У ході формуючої дії, у процесі вирішення проблемної ситу ації визначається особистіше відношення людини до проблемної ситуації і як наслідок цього - перебудова його професійної діяльності.

4. Успішність формування рефлексивного самовизначення особисто сті визначається індивідуальними характеристиками суб’єктивного відо браження проблемної ситуації при вирішенні задачі та способами обробкі інформації.

5. Аналіз залежності рефлексивної регуляції рішення мислительню задач від суб’єктивного простору когнітивного відображення проблемно ситуації показав неоднозначність зв’язку успішності, тобто продукгивню характеристик рішення'та когнітивних стилів. Індивідуальні стилістичн особливості суб’єктів, які вирішують проблемні задачі, можливо компен суються іншими психологічними факторами. їх надходження, виділення та опис - це задача наступного дослідження.

У заключенні узагальнені підсумки проведеного теоретичного та екс-

периментального дослідження та перспективи подальшого вивчення проблеми

Основний зміст дисертації відображено в публікаціях:

1. А. Жозефіна. Рефлексия как фактор регуляции поведения личности // Вісник Харківського університету. - 1999. - №452. - С. 35-39.

2. А. Жозефіна, Н.Н. Корнев. Психологические факторы готовности руководителя к управленческой деятельности // Вісник Харківського університету. - 1999.- №460.-С. 146-149.

3. А. Жозефіна, В.Н. Фомичова. Социальная установка как фактор межличностных отношений // Вісник Харківського університету. - 1999. -№460.-С. 129-131.

АННОТАЦИЯ

Александре Жозефина. Рефлексивное самоопределение личности как фактор готовности к управленческой деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

Диссертация посвящена исследованию особенностей рефлексивного самоопределения личности как фактора готовности к управленческой деятельности. В результате проведенных исследований были выявлены основные психологические особенности рефлексивной регуляции мыслительной деятельности при решении малых творческих задач.

Показано, что успешность формирования рефлексивного самоопределения определяется индивидуальными характеристиками субъективного отражения проблемной ситуации при решении задачи и способами обработки информации.

В диссертации самоопределение рассматривается как готовность личности к действиям, связанным с содержанием ситуации и личностными ориентациями. Условием самоопределения личности есть ее выход за пределы наявной ситуации. Ситуация провоцирует самоопределение личности, если она выступает для нас в своем субъективном плане.

Главными механизмами самоопределения являются объективация-субъективация ситуации и акт ее личностной проблематизации. Личност-

ная проблематизация выступает наиболее действенным способом самоор ганизации и самоопределения личности. Она ставит человека в ситуации: неопределенности, нетипичное™, требует пересмотра своих способностей и возможностей.

Экспериментальное исследование рефлексивного самоопределения требует нахождения адекватных способов его исследования. В диссертации анализируются особенности формирующего влияния исследования феномена рефлексии.

Базовыми концепциями, на которые опирается использование форми. Г V

рующих методов- это концепции Л.С. Вйсотского, П.Я. Гальперина, В.В. Давыдова, К. Левина. Суть этих подходов состоит в создании специальных психотехнических влияний, которые создаются и контролируются экспериментаторам.

Основные принципы организации формирующего эксперимента используются уже давно. В последние годы в связи с развитием образования

взрослых, с ориентацией на комплексную подготовку специалистов разных профессий формирующие методы начинают использоваться и в этой практике.

Основные принципы использования этих методов остаются такими же, в частности, идея обучения, которое ведет за собой развитие, но новые практические отрасли требуют модификации экспериментальной работы.

. Эта модификация связана с двумя направлениями:

1. Работа в новых областях практики, прежде всего в управлении и подготовкой управленцев к этой деятельности.

2. Решение новых психологических задач, связанных с самопределе-нием личности.

В диссертации для исследования рефлексии как регулятивного компонента деятельности используется метод содержательно-смыслового анализа процесса решения задач.

Обработка результатов содержательно-смыслового решения задач осуществлялось с помощью методики нормативно-функционального анализа предметно-содержательного плана и личностно-рефлексивных компонентов мышления Семенов) ■/М'Н1Ъ. .

В целом, можно считать доказанным решающее влияние рефлексивной регуляции мыследеятельности на успешность решения малых творче-

ских задач. В свою очередь, Рефлексивная регуляция связана с когнитивным пространством субъективного отражения действительности (с когнитивным стилем «полизависимость - полинезависемость). Отличия в когнитивной организации этого пространства обуславливают способности субъекта к рефлексивной регуляции поведения.

Ключевые слова: рефлексивное самоопределение, проблемная ситуация, полизависимость - полинезависимость, когнитивное пространство.

АНОТАЦІЯ

Александро Жозефіна «Рефлективне самовизначення особистості як фактор готовності до управлінської діяльності". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. -Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей рефлексивного самовизначення особистості як фактора готовності до управлінської діяльності. За результатами проведених досліджень були виявлені основні психологічні особливості рефлексивної регуляції мислительної діяльності при вирішенні малих творчих задач. Показано, гцо успішність формування рефлексивного самовизначення визначається індивідуальними характеристиками суб'єктивного відображення проблемної ситуації при вирішенні за-іачі та способами обробки інформації.

Ключові слова: рефлективне самовизначення, проблемна ситуація, по-тізалежність - полінезалежність, когнітивний простір.

ANNOTATION

Alexandre Josefina The reflexive self-determination of personality as a villingness factor to the management activity. - Manuscript.

Dissertation to the scientific grade of the candidate of psychological sci-;nces competition on the speciality 10.00.01 - general psychology, histoiy of >sychology. - The Taras Schevchenko Kyiv State University, Kyiv, 2000.

The dissertation has connection with the study of the particularities of the eflexive self-determination of personality as a willingness factor to the nanagement activity. As a result of realized studies were detected the main isychological particularities of the thinking activity reflexive regulation for the

solution of the little creative problems.

It was shown that the successful development of the reflexive selfdetermination is determined by the individual characteristics of the problematic situation subjective reflection for the problem solution and by the informatior processing methods.

Key words: reflexive self-determination, problematic situation, field-dependence, field-independence, cognitive space.