Автореферат диссертации по теме "Нарушения супружеских отношений при отдаленных последствиях военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужчин и их психокоррекция"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Даншіенко Тамара Петрівна

УДК 159.9.019.4:616.831 -001.31:615.851

ПОРУШЕННЯ ПОДРУЖНІХ СТОСУНКІВ ПРИ ВІДДАЛЕНИХ НАСЛІДКАХ ВОЄННОЇ ЗАКРИТОЇ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ У ЧОЛОВІКІВ ТА ЇХ ПСИХОКОРЕКЦІЯ

19.00.04 - медична психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідуючий кафедрою сексології та медичної психології,

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дзюб Григорій Костянтинович, Київський медичний інститут УАНМ, завідуючий кафедрою психіатрії та медичної психології;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Кісарчук Зоя Григорівна, інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, завідуюча лабораторією консультативної психології та психотерапії

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться год. на

засіданні спеціалізованої ученої ради Д26.001.26 Київського Національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського Національного університету Національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий" 8" /^^^^:^-2004

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, доцент

Т.С.Кудріна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Негативні зміни у психічному стані людей, які є потерпілими в різних екстремальних ситуаціях, у тому числі в характерних для останніх десятиріч так званих локальних воєнних конфліктах, становлять актуальну проблему, що не втрачає своєї гостроти. В Україні нині досить багато осіб молодого, найактивнішого віку, які дістали черепно-мозкову травму під час бойових дій в Афганістані. До того ж відомо, що така травма найчастіше призводить до інвалідності й до різних розладів, що зумовлюють порушення адаптації потерпілих як у суспільстві, так і в сім’ї (О.В. Артамонов, 1994). За даними різних авторів, наслідки перенесеної черепно-мозкової травми різного ступеня важкості мають місце у великої кількості потерпілих -близько 80% (Ю.В. Зотов зі співавт., 1988; В.Д. Деменко, 1990; І.С.Зозуля, 1997).

Психологічна та соціальна реабілітація, як й лікування хворих із віддаленими наслідками черепно-мозкової травми, взагалі пов’язані зі значними труднощами й далеко не завжди є достатньо ефективними (О.МапБоог еі аі., 1998; 8.КисЬЬокг еі аі., 1998), проте ще більше ускладнюються ці завдання через те, що травма, здобута в умовах бойових дій, дуже часто є й психотравмою. У зв’язку із цим особливого значення набуває психологічна корекція стану потерпілих.

Травматична хвороба мозку, залежно від характеру, локалізації і ступеня вираженості його ушкоджень, у віддалений період може призводити до розвитку психопатологічних, вегетативно-судинних, нейроендокринних та інших розладів. У значної кількості хворих ці розлади супроводжуються сексуальними порушеннями (А.К.Казарян, 1989; М.8оп<іе1 еі аі., 1996; М^авіег, 1997), що спричиняє розлад подружньої комунікації та поглиблює порушення соціальної адаптації хворих. Тим часом механізми та прояви порушень стосунків подружжя при травматичній хворобі головного мозку та їх зв’язок із віддаленими наслідками воєнної черепно-мозкової травми у чоловіка залишаються надзвичайно мало дослідженими.

Вивчення закономірностей формування порушення подружніх стосунків при віддалених наслідках ЗЧМТ має першочергове значення для розробки ефективних методів їх діагностики й корекції досліджуваної патології. Остання є причиною фізичної та духовної неповноцінності подружжя і врешті нерідко призводить до розпаду сім’ї. Це визначає не тільки велике психологічне, але й соціальне значення досліджуваної проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності з планом наукових досліджень Харківської академії післядипломної освіти МОЗ України за темою: "Соціальні, психологічні,

біологічні чинники в етіології, патогенезі, корекції та профілактиці порушень сексуального здоров’я" (№ державної реєстрації 0195и020613).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження — розробка психодіагностичних підходів та системи психологічної корекції порушень подружніх стосунків на основі вивчення причин та механізмів їх розвитку при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків.

У відповідності із зазначеною метою в роботі були поставлені такі завдання:

1. Провести теоретичний аналіз поглядів на причини, умови розвитку, перебіг і прояви порушень комунікації подружжя.

2. Визначити причини, механізми розвитку і клінічні прояви порушення подружніх стосунків при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіка.

3. Дослідити роль негативних психологічних і соціально-психологічних, соціогенних та соматогенних чинників у генезі порушення подружньої адаптації за даної патології у чоловіка.

4. Виявити й описати варіанти та форми порушення стосунків подружжя при віддалених наслідках ЗЧМТ у чоловіка.

5. Визначити диференційно-діагностичні критерії виявлених форм порушення подружніх стосунків і розробити цілісну систему їх психологічної діагностики.

6. Розробити систему диференційованої психологічної корекції порушень подружніх стосунків при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіка.

Об’єкт дослідження - подружні стосунки при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіка.

Предмет дослідження — причини, механізми формування, прояви різних варіантів і форм порушення подружніх стосунків та їх зв’язок із віддаленими наслідками травми.

Методи дослідження — психоанамнез, клініко-патопсихологічні, психодіагностичні методи дослідження особистіших та характерологічних відмінностей, статеворольової поведінки, міжособистісних стосунків подружжя і функціонування їхніх сімей; системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружніх пар; метод аналізу значущості розбіжності між показниками - І-критерій Стьюдента, методи математичної статистики (метод критеріїв знаків, відсотків та їх помилок В.С.Генеса), кореляційний аналіз.

Наукова новизна здобутих результатів. Уперше виявлено причини й механізми розвитку порушень міжособистісних стосунків подружжя при віддалених наслідках ЗЧМТ. Визначено, що порушення адаптації подружньої

пари при травматичній хворобі мозку в чоловіків можуть бути наслідком як наявних у них клінічних синдромів, так і неадекватної комунікації подружжя.

Уперше на основі результатів різносторонніх психодіагностичних досліджень і системно-структурного аналізу сексуального здоров’я подружжя з урахуванням ролі психологічних, соціально-психологічних, соціальних та біологічних чинників його забезпечення виявлено закономірності розвитку різних варіантів та форм порушення стосунків подружжя за досліджуваної патології у чоловіка, описано їх перебіг і прояви. Новими є розроблена система психодіагностики цих форм та ефективна система їх диференційованої психологічної корекції.

Обгрунтованість і вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій. Вірогідність здобутих у ході емпіричного дослідження результатів гарантує достатня для отримання статистичної вірогідності кількість досліджуваних, що увійшли до вибірки (109 подружніх пар), застосування адекватних методів математичної статистики. Обгрунтованість результатів та відповідність їх загальноприйнятим науковим критеріям забезпечувалися опорою на нові теоретичні дослідження, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу даних.

Теоретична значущість дослідження. В роботі набула подальшого розвитку чотирьохфакторна концепція забезпечення сексуального здоров’я та адаптації подружньої пари в екстраполяції на порушення комунікації подружжя при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіків.

Практична значущість здобутих результатів. Виявлення форм порушення подружніх стосунків при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіка та її проявів у чоловіка й дружини має значення для клінічної практики.

Практичну значущість мають запропоновані диференційно-діагностичні критерії зазначених форм і загалом система діагностики порушення подружньої адаптації за досліджуваної патології у чоловіків. У запропонованій системі враховано відмінності особистості та сексуальних проявів у хворого і його дружини, рівень психологічної, соціально-психологічної, соціальної, сексуально-поведінкової адаптації подружжя, що відкриває можливість правильного вибору психокорекційних програм. Запропонована система диференційованої психологічної корекції різних форм порушення подружньої комунікації, що розвиваються при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіків, дає змогу досягнути досить високого терапевтичного ефекту.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сексології та медичної психології" (Харків, 2002); на Міжвузівській

конференції молодих психіатрів (Харків, 2003); на засіданнях кафедри сексології та медичної психології (2001-2003).

Результати проведеного дослідження запроваджено в клінічну практику Харківської міської клінічної психіатричної лікарні № 15, Комунального закладу охорони здоров’я Обласного госпіталю для інвалідів війни, Харківського міського психоневрологічного диспансеру № 3; в педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 самостійних статей у спеціальних наукових журналах відповідно до "Переліку" ВАК України і 2 статті в матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 151 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел та додатків. Матеріали дисертації проілюстровано 35 таблицями і одним рисунком. Бібліографічний список містить 273 джерела, з них 82 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, а також висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, коротко описано методи дослідження.

У першому розділі "Сучасний стан проблеми порушення подружніх стосунків при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків" на підставі існуючих даних літератури проаналізовано подружню адаптацію та причини її порушення (А.М. Морозов, 1987; І.С. Кон, 1988; Г.С. Васильченко зі співавт., 1990; В.В. Кришталь, 2001). Розглянуто також існуючі погляди на психопатологічні прояви та сексуальні розлади при наслідках закритої черепно-мозкової травми у чоловіків (І.І. Шогам зі співавт., 1983; В.А. Абрамов, 1986; F. Rabe, 1976), а також використовувану в сучасній клінічній практиці психотерапевтичну корекцію порушень подружніх стосунків в дезадаптованій подружній парі (С.Т. Агарков, 1986; С.С. Лібіх, 1990; В.В. Кришталь, 2002; S. Kratochvil, 1980; Т. Henderson, 1986). Аналіз праць, які присвячені подружній дисгармонії, дає змогу дійти висновку, що вона може бути наслідком найрізноманітніших причин: неспівпадіння сексуальних експектацій, характерологічних рис і особистісних відмінностей подружжя, їх неправильної сексуально-еротичної поведінки, сексуальної дисфункції у чоловіка і т.ін. При цьому результати різних досліджень свідчать про те, що в розвитку сексуальної дисгармонії, окрім біологічних факторів, не менш важливу роль відіграють психологічні та

соціальні фактори. Це положення можна екстраполювати і на порушення подружніх стосунків, як зумовлені наслідками воєнної ЗЧМТ у чоловіка, але на дану тему є лише одиничні відомості, які не вирішують проблему, котра залишається вельми актуальною і на даний момент.

У другому розділі “Загальна характеристика подружніх пар та методи їх обстеження” представлено характеристику хворих та їх дружин, розглянуто основні принципи та проблеми побудови емпіричного дослідження, обгрунтовано методи дослідження.

Характеристика хворих та їхніх дружин. Нами було обстежено 109 подружніх пар, у яких чоловіки в 1979 - 1989рр. брали участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан і перенесли закриту черепно-мозкову травму.

Більшість обстежених чоловіків мали середню та середню технічну освіту, 47,7% займалися фізичною і 29,4% - розумовою працею, решта 22,4% не працювали, оскільки в них було визначено інвалідність ( у 5,4% - II групи, у 17% - III групи).

Серед обстежених подружніх пар було виділено дві групи. До першої, основної, групи ввійшло 89 пар із порушеннями подружніх стосунків, до другої — 20 пар, у яких, незважаючи на наявність травматичної хвороби мозку у чоловіка, таких порушень не спостерігалося, цю групу було обстежено як контрольну. Залежно від причини порушення комунікації подружжя в основній групі подружніх пар було виділено дві підгрупи: перша з них складалася з 53 пар із порушенням соціально-психологічної, друга - з 36 пар із порушенням сексуальної адаптації.

Більшість обстежених були віком від 32 до 40 років. Давність отриманої травми складала найчастіше близько 20 років. У шлюбі подружжя здебільшого перебували від 11 до 20 років. Давність порушення подружніх стосунків становила найчастіше від 6 до 10 років. У більшості подружжів було по одній дитині, у решти - по двоє дітей, не мали дітей лише три подружні пари.

Методи обстеження подружніх пар. На першому етапі дослідження до комплексу проведених дослідницьких процедур входило вивчення психологічного анамнезу кожного з подружжів та обстеження усіх пацієнтів терапевтом, невропатологом та психіатром; нами проводилося спеціальне сексологічне обстеження подружжя, зокрема системно-структурний аналіз сексуального здоров’я. На другому етапі проводилися психодіагностичні дослідження. Третій етап складало обстеження усіх подружжів після закінчення психотерапевтичної корекції порушень подружніх стосунків і катамнестичні спостереження на протязі двох років.

У процесі психодіагностичних досліджень наявні в подружжів акцентуації характеру вивчалися за Г. Леонгардом-Шмишеком; характерологічні особливості — за допомогою "Шістнадцятифакторного опитувальника Р. Кеттелла"; спрямованість особистості ■— за домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями і проведенням дозвілля (Г.С. Васильченко, 1990); мотиви вступу до шлюбу, причини виникнення подружніх конфліктів і порушення функцій сім’ї за I.A. Семьонкіною (2001). Способи урегулювання конфліктів досліджувалися за методикою К. Томаса в модифікації Н.В. Гришиної (2003); дисгармонійні риси особистості та характеру- заВ.Д. Менделевичем (2001).

З метою вивчення статеворольової поведінки подружжів використовувалась проективна психодіагностична методика L. Szondi (1960) та методика A.B. Heilbrun (1981). Статеворольову шкалу Dur-Moll L. Szondi застосовано для визначення маскулінності подружжя на біогенному рівні, статеворольову ACL-шкалу A.B. Heilbrun - для характеристики маскулінних та фемінінних рис особистості на рівні Я-концепції.

Подружню комунікацію і рівень подружнього щастя досліджено за допомогою опитувальника Bienvenu, згуртованість сім’ї та сімейну адаптацію

- за методикою D. Sprencle, В. Fischer (цит. за О.С. Кочаряном, 1996). Використовувалась також шкала сексуальності W.E. Snell, D.R. Раріпі (1989), яка дає змогу визначити самооцінку подружжям своїх сексуальних можливостей, сексуальну заклопотаність та сексуальну депресію. Міжособистісні стосунки подружжя досліджувались за допомогою багатоаспектного опитувальника Т. Leary (1957); сексуальний стан здоров’я з’ясовувався методом системно-структурного аналізу сексуального здоров’я за В.В. Криштальом.

Для виявлення стану сексуального здоров’я обстежуваних подружжів і визначення причин та умов розвитку порушення їх міжособистісних стосунків при віддалених наслідках ЗЧМТ у чоловіків було використано метод системно-структурного аналізу сексуального здоров’я, розроблений

В.В.Кришталем (2002). Тип статевої конституції чоловіків визначали за векторною шкалою Г.С. Васильченка (1977), тип статевої конституції жінок -за шкалою І.Л. Ботнєвої (1983). Психосексуальний тип чоловіка й жінки досліджували за методикою С.С. Лібіха (1983).

Усі здобуті в дослідженнях дані було оброблено методами математичної статистики: критеріїв знаків, відсотків та їх помилок (B.C. Генес, 1967), кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона ) і методами аналізу значущості розбіжності між показниками (t-критерій Стьюдента).

У третьому розділі “Результати психодіагностичних досліджень” докладно викладено результати емпіричного дослідження.

Було проведено обстеження, яке дало змогу визначити, що в усіх чоловіків та жінок основної групи мали місце певні акцентуації характеру. Виявлено різницю між типами акцентуації у чоловіків із провідними соціально-психологічними порушеннями (перша підгрупа) і з порушенням сексуального спілкування (друга підгрупа): у першій — переважала акцентуація збудливого, у другій - дистимічного та тривожного типу. У жінок з обома варіантами порушення стосунків найчастішими були демонстративна й тривожна акцентуації. У першій підгрупі в більшості подружніх пар спостерігалося несприятливе поєднання акцентуацій, а саме збіг однакових її типів або збудливого і демонстративного, або дистимічного і тривожного.

Усі подружжя основної групи дістали неправильне загальне виховання, частіше за типом гіперпротекції: при соціально-психологічних порушеннях - переважно домінуючої, при порушенні сексуального спілкування - потураючої, іноді в умовах жорстоких взаємин. Жінки з порушенням сексуальної адаптації часто виховувалися і в умовах емоційного відторгнення. Статевого виховання не здобула переважна більшість подружжів, у тому числі жоден чоловік із порушенням сексуальної адаптації.

Було виявлено й певний зв’язок між типом акцентуації характеру і типом здобутого в батьківській сім’ї виховання. Виховання в умовах жорстоких взаємин і гіпопротекція сприяли розвиткові акцентуації збудливого типу, домінуюча гіперпротекція - дистимічного та емотивного.

Серед характерологічних рис у більшості чоловіків (64%) і жінок (54%) першої підгрупи було виявлено домінантність, мужність, незалежність, самовпевненість, фрустрованість, у решти - пасивність, боязкість, жіночість, залежність або - емоційну незрілість, низький вольовий контроль, самовпевненість у жінок. Проте найбільше призводило до порушення соціально-психологічної адаптації подружжя несприятливе поєднання в парі до-мінантності, мужності, незалежності, фрустрованості, самовпевненості, тобто наявність маскулінних рис у обох подружжів. Дисгармонуючу роль відігравало й поєднання в парі пасивності, боязкості, залежності, підозрілості у чоловіків, домінантності, незалежності, самовпевненості у жінок і наявність таких рис, як підозрілість, фрустрованість, емоційна незрілість, слабке супер-его хоча б у одного з подружжів. У другій підгрупі поєднання чинників було в основному сприятливим - високий контроль емоцій, сильне супер-его та емоційна зрілість подружжя приводили до запобігання конфліктів (табл.1).

У переважної більшості обстежених домінуючою мотивацією було забезпечення життєвих інтересів. Серед ціннісних орієнтацій практично у всіх чоловіків на першому місці були професійні інтереси, у жінок - побут; культурні інтереси були мало значущими для всіх, секс був більш значущим

для чоловіків із порушенням сексуального спілкування. У проведенні дозвілля подружжя основної групи віддавали перевагу відпочинку чи розвагам, на відміну від подружжя контрольної групи, 40±11% присвячували дозвілля самовдосконаленню. Ціннісні орієнтації відрізняюься у 73±4% подружжів основної групи. У першій підгрупі порушення стосунків подружжя могло зумовлюватися і тим, що за даного його варіанта лише менше, ніж у половини жінок, мотивом вступу до шлюбу була любов, а у решти жінок і більш ніж у 1/3 чоловіків - симпатія та інші, неадекватні мотиви (табл.2).

Таблиця 1

Вираженість чинників за методикою Кеттела (в стенах) у чоловіків і жінок

Обсте- жені Чинники

А В С Е Р 0 І Н І І І ь М І N 0 02 (34

Перша підгрупа (п=53)

Ч 5,0 7,1 4,4 6,7 5,5 5,2 5,8 4,6 6,5 4,9 5,4 3,9 5,4 6,3 4,0 7,1

Ж 5,1 6,3 5,0 6,1 5,2 5,4 6,6 4,8 6,0 5,1 6,0 5,0 5,6 6,6 4,0 7,2

Друга підгрупа (п=36)

Ч 5,7 6,7 6,6 5,1 5,4 7,5 5,2 5,7 4,7 5,5 6,1 4,8 5,9 4,3 7,0 5,3

Ж 5,5 6,6 7,2 4,6 5,0 7,4 6,0 5,8 4,7 5,2 6,1 4,6 6,0 4,2 6,3 5,0

Контрольна група(п=20)

Ч 5,4 6,4 8,1 6,7 5,3 7,9 6,7 2,5 2,2 6,1 5,7 5,5 5,4 5,5 8,9 2,3

Ж 5,4 5,9 8,0 4,4 5,6 8,7 6,8 5,6 2,2 5,7 5,5 5,5 5,4 5,4 8,7 2,5

В обстежених сім’ях основної групи відзначалося невиконання сімейних функцій, що призводило до подружніх конфліктів. Найчастіше їх причиною в першій підгрупі було порушення духовної, рольової, психотерапевтичної та реабілітаційної функцій, у чоловіків - також функції персоналізації; не виникали конфлікти з приводу сексуально-еротичної функції, яка не була порушена в даній підгрупі, і з приводу репродуктивної функції, збереженої у всіх обстежених основної групи. У другій підгрупі, навпаки, в усіх виникали конфлікти через порушення сексуально-еротичної і частково - через порушення емоційної функції, але загалом у цій підгрупі конфлікти були набагато рідшими, ніж у першій. У реагуванні на конфлікт переважали (у 76±6% подружжя) екстрапунітивні реакції, у решти виявлялися інтрапунітивні реакції. Під час обстеження також з’ясувалося, що майже в половини подружжів із соціально-психологічними порушеннями, як правило, у жінок, епізодично спостерігалося зниження сексуальної функції, а у 1/3

подружжя із порушенням сексуального спілкування понизився рівень і соціально-психологічної адаптації.

Таблиця 2

Мотиви вступу обстежених до шлюбу

Мотив вступу до шлюбу Групи обстежених

основна, підгрупи всього контрольна

перша (п=53) друга (п=36) (п=89) (п=20)

абс.ч. % абс.ч. % абс.ч. % абс.ч. %

Любов 35 26 66±7 49±7 25 ЗО 69±8 83±6 60 56 67±5 63 ±5 12 18 85+7 90±7

Симпатія, И 26+6 10 28+8 24 27+5 3 15±8

прив’язаність 17 32±6 6 17+6 23 26±5 2 10±7

Короткочасне 2 4±3 І 3+3 3 3+2

захоплення 2 4±3 - - 2 2±2

Бажання мати - - - -

дітей 3 6+4 3 3+2

Необхідність у зв’язку 3 вагітністю І 2 2+2 4±3 - - І 4 1+1 4±2 - -

Поради рідних І 3 2±2 6±4 - - І 3 1±1 3±2 - -

Примітка. В чисельнику - кількість чоловіків, в знаменнику - кількість

Велику роль у виникненні деструктивних подружніх конфліктів та неправильному їх розв’язанні відігравали дисгармонійні риси особистості. У першій підгрупі дезадаптивні риси спостерігалися у переважної більшості, причому небажання адаптуватися до оточення - у всіх чоловіків. У їхніх дружин ці риси відзначалися набагато рідше. Риси порушеної самоактуалізації, особливо нерозсудливість, нереалізм самооцінки, каузальна атрибуція, виявлялася у чоловіків також набагато частіше (68±5%), ніж у жінок, за винятком несамостійності та залежності, притаманних лише жінкам. У другій підгрупі розподіл дисгармонійних рис був інший: дезадаптивні риси, особливо егоцентризм, частіше (64±7%) спостерігалися в жінок, а риси порушеної самоактуалізації, особливо залежність, нерозсудливість, набагато частіше характеризували чоловіків. Дисгармонійні риси сприяли виникненню конфліктів і водночас перешкоджали їх адекватному розв’язанню.

Способами урегулювання конфліктів у першій підгрупі подружніх пар були тільки змагання та ухилення, у другій підгрупі переважали пристосування й компроміс, але у 39±8% чоловіків і 36±8% жінок можна було

констатувати наявність правильного способу розв’язання конфлікту -співробітництво.

Неадекватно розв’язувані конфлікти зумовлювали загострення психопатологічної симптоматики у чоловіків (експлозивного синдрому в першій підгрупі, астенічного та астеноневротичного у другій) і призводили до розвитку невротичних розладів у жінок (неврастенії, іпохондричних синдромів, а у другій підгрупі - також істеричного).

У чоловіків першої підгрупи оцінка своїх сексуальних можливостей була набагато вища, ніж у чоловіків другої підгрупи (вірогідність різниці 1=3,28; р<0,05); дещо вищими були відповідно показники сексуальної заклопотаності та сексуальної депресії. У жінок обох підгруп сексуальна самооцінка була вірогідно вищою, ніж у чоловіків (1=3,44; р<0,01). Показники сексуальної депресії були значно нижчими у жінок, тоді як показники сексуальної заклопотаності у жінок та чоловіків вірогідно не розрізнялися. Таким чином, задоволеність своєю сексуальністю в подружніх парах із порушеною соціально-психологічною адаптацією була вищою, ніж у парах, особливо у чоловіків, із порушенням сексуальної адаптації. Показники подружнього щастя і подружньої адаптації були невисокими в першій підгрупі, в другій вони були значуще вищими, ніж у першій. Рівень адаптації при соціально-психологічних порушеннях значуще нижчий, ніж при сексуальних. Отже, існує механізм, що забезпечує підтримку відносної адаптації шлюбів із сексуальною дисгармонією, який, на наш погляд, являє собою механізм актуалізації функціональних можливостей фемінінних структур жінок у цих шлюбах.

Відсутність зв’язку між параметрами подружньої адаптації і подружнього щастя дала підставу побудувати умовну класифікацію типів функціональності шлюбів і визначити їх частоту. Виявилося, що серед обстежених нами подружніх пар із порушенням соціально-психологічної адаптації майже половину (49,1%) складали нефункціональні шлюби, 4,9% були відносно функціональними, а решта - адаптованими невдоволеними чи неадаптованими вдоволеними. Серед пар із порушенням сексуальної адаптаії відносно функціональних шлюбів не було, нефункціональні складали 23,3%, а серед решти переважали адаптовані невдоволені (40,0%).

Дослідження статеворольової поведінки подружжя на соціогенному рівні виявило, що як у чоловіків, так і в жінок першої підгрупи показники маскулінності були високі, а показники фемінінності - низькі, що сприяло конфліктності подружніх відносин. У чоловіків і жінок другої підгрупи, навпаки, високими на рівні Я-концепції були показники фемінінності і низькими - показники маскулінності.

На біогенному рівні показники маскулінності у чоловіків першої підгрупи наближалися до норми, а в їхніх дружин були високими. Це означає,

що статеворольова поведінка чоловіків на біогенному рівні була нормальною, проте життєві умови, а саме участь у воєнних діях, сприяли тому, що вона стала гіпермаскулінною на соціогенному рівні, тоді як їхні дружини були маскулінними на обох рівнях. У чоловіків другої підгрупи показник маскулінності був низьким на тому й другому рівні, а в їхніх дружин цей показник був дещо зниженим на біогенному рівні.

У чоловіків першої підгрупи у більшості випадків (64+7%) виявлявся домінантний стиль міжособистісних відносин і їхній рівень був дезадаптивним (у 83±5%). У жінок також спостерігався домінантний стиль, причому у більшості з них порушення поведінки не досягало рівня дезадаптації. Ідеальний та реальний образи “Я” чоловіків та дружин мали незначні розбіжності між показниками (від 0,1 до 2,1 балу), тобто вони високо оцінювали свої якості, що характерно для домінантних, агресивних, незалежних особистостей. Значущою була розбіжність між показниками образу дружини реальної та ідеальної і чоловіка реального та ідеального (до 5 балів), що свідчить про високий ступінь невдоволеності обстежених щодо якостей своєї дружини і чоловіка. Значущі розбіжності були виявлені між показниками оцінок своїх якостей і якостей у сприйнятті другого подружжя (більше 4 балів), що свідчить про неадекватність сприйняття подружжям один одного. Інакше кажучи, домінантні чоловіки й жінки високо оцінювали своє “Я” і були не вдоволені своїми подружжями.

У решти чоловіків даної підгрупи (36+7%) порівняльний аналіз показників реального та ідеального образів “Я” показав помірну розбіжність між ними (від 0,1 до 2,1 балу) так само, як й оцінок показників реального та ідеального образу дружини, що свідчить про вдоволеність цих чоловіків щодо своїх дружин. Проте їхні дружини вважали своїх чоловіків занадто покірливими, залежними, слухняними.

У 50+8% чоловіків другої підгрупи було виявлено дезадаптивну форму поведінки та субмісивний стиль міжособистісних стосунків (64±8%); у їхніх дружин (80±7%) порушення поведінки не досягали дезадаптаційного рівня, при цьому спостерігався субмісивний стиль міжособистісних стосунків (69±8%). У чоловіків показники ідеального і реального “Я” мали значущу розбіжність (більше 5 балів), а показники образів реальної та ідеальної дружини практично збігалися, що свідчить про високу оцінку чоловіками своїх дружин. Самооцінка жінок, як й оцінка ними своїх чоловіків, у даному випадку була адекватною.

Виявлені психологічні характеристики багато в чому визначали стан сексуального здоров’я подружніх пар. Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружжя за його інтегральними критеріями дав змогу припустити, що при соціально-психологічних порушеннях критерії, які

характеризують сексуальну функцію та сексуальну поведінку подружжя, збережені, відзначається лише невідповідність особистісних рис, що призводить до конфліктів. При порушенні сексуальних відносин мають місце порушення майже по всіх критеріях сексуального здоров’я, які виявилися патогенними для подружніх

пар, результатом чого є порушення сексуального спілкування. У цих подружжів відзначається ретардація психосексуального розвитку, зміни статеворольової поведінки, зниження сексуальної функції, дезінформованість у питаннях сексу, неправильна оцінка своїх сексуальних проявів.

У четвертому розділі “Механізми розвитку і проявів клінічних форм порушення подружніх стосунків” за допомогою системно-структурного аналізу за компонентами та складовими сексуального здоров’я було показано сукупне їх порушення у другій підгрупі основної групи подружніх пар, причому стрижневим було ураження у 47±8% чоловіків нейрогуморальної складової біологічного компонента і в 53±8% подружжя - психологічного, соціально-психологічного компонентів та інформаційно-оцінної складової соціального компонента.

Отже, результати обстеження подружжів дали змогу виокремити в подружніх пар, в яких у чоловіка мають місце віддалені наслідки воєнної ЗЧМТ, чотири форми порушення подружньої адаптації: комунікативну, що виникає в усіх подружжів із соціально-психологічним варіантом порушення стосунків (60±5%), та статеворольову (23±7%) і сексуально-еротичну (31±8%) форми, які спостерігаються при порушенні сексуальної адаптації (40+5%), а також порушення, зумовлене сексуальною дисфункцією у чоловіка (47+8%). Як бачимо, незважаючи на наявність наслідків ЗЧМТ у всіх чоловіків, переважну більшість складають дезадаптивні форми - 81+4%, тоді як соматогенна форма становить лише 19±4%.

Кожна з перелічених форм порушення стосунків подружжів має свої причини, механізми розвитку та специфічні прояви. Комунікативна форма виникає внаслідок міжособистісного конфлікту подружжя, пов’язаного передусім із невиконанням сімейних функцій і наявністю у подружжів дисгармонійних рис особистості. Статеворольова форма розвивається внаслідок девіації статеворольової поведінки в одного чи обох подружжів і несприятливого її поєднання із статеворольовою поведінкою другого подружжя. Сексуально-еротична форма є наслідком розбіжності діапазону прийнятності і неприйнятності сексуальної поведінки подружжя, зумовленої низьким рівнем інформованості в питаннях сексу. Причиною сексуальної дисфункції чоловіків, яка призвела до порушення сексуального спілкування подружжя, є нейрогуморальні, вегетативно-судинні чи психопатологічні розлади як наслідки перенесеної черепно-мозкової травми.

До складного генезу порушення подружньої взаємодії роблять свій внесок неправильні типи виховання, здобутого подружжям, несприятливе поєднання в парі акцентуацій характеру та психосексуальних типів чоловіка і жінки, статеворольова дискордантність, непродуктивна загальна й сексуальна комунікація подружжя.

Критерії сексуального здоров’я збережені при комунікативній формі порушення стосунків подружжя; при статеворольовій і сексуально-еротичній формах порушено критерії, які характеризують сексуальність і сексуальну поведінку подружжя, а при сексуальній дисфункції у чоловіка - критерії, що характеризують біологічне забезпечення сексуальної функції.

Виявлені причини, умови формування та прояви порушення подружньої адаптації при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіків стали підставою для розробки її диференційованої корекції.

У п’ятому розділі “Психологічна корекція порушення подружніх стосунків при віддалених наслідках ЗЧМТ у чоловіка” викладено запропоновану систему диференційованої корекції, що складається з чотирьох основних компонентів - інформаційного, емоційного, поведінкового та особистісного, які здійснюються поетапно в тісному взаємозв’язку як єдине ціле. Методи й зміст здійснюваної корекції визначаються формою порушення міжособистісної взаємодії, тобто її причиною й умовами розвитку, з урахуванням особистісних відмінностей подружжя і конкретної конфліктної ситуації у їхніх стосунках.

При комунікативній формі ми проводили комунікативний тренінг з елементами подружньої тактики Д. Карнегі та конструктивної сварки за

С. Кратохвілом, індивідуальну та парну раціональну, групову психотерапію, сімейно-рольовий тренінг. При статеворольовій формі основним методом корекції є рольовий психосексуальний тренінг, при сексуально-еротичній формі - сексуально-еротичний тренінг, а також інформаційна (когнітивна) терапія та бібліотерапія. Корекція порушення подружньої адаптації, зумовленої сексуальною дисфункцією у чоловіка, являє собою особистісноорієнтовану (реконструктивну) психотерапію, що включає раціональну та групову, аутогенні тренування та самонавіювання, сексуально-еротичний тренінг.

У результаті проведення описаної системи психологічної корекції відновлення адаптації було досягнуто в усіх випадках при статеворольовій та сексуально-еротичній формах її порушення. Менш успішною була корекція при порушенні, зумовленому сексуальною дисфункцією у чоловіка: нормалізація подружніх відносин настала у 59±12% подружжя, часткова корекція у решти була наслідком неповної компенсації основного захворювання чоловіків. Найважче піддавалася корекції комунікативна форма порушення подружніх стосунків: відновлення адаптації безпосередньо після

курсу корекції становило 60±7%, у решти пар корекція дала частковий ефект чи була безуспішною. Крім того, упродовж двох років катамнестичних спостережень у 12±4% із цих подружніх пар настав рецидив, пов’язаний з погіршенням стосунків подружжя.

Загалом, розроблена система диференційованої психологічної корекції дала змогу здобути достатньо високий ефект за різних форм порушення стосунків подружжя при віддалених наслідках воєнної закритої черепномозкової травми у чоловіка.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне обгрунтування й нове рішення проблеми порушення подружньої адаптації при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків. Проблему розв’язано на основі психодіагностичного підходу до дослідження феномена порушення подружніх стосунків з метою розробки системи диференційованої психологічної корекції.

2. Порушення подружніх стосунків має складний генез, у якому беруть участь психогенні, соціогенні, негативні соціально-психологічні та соматогенні чинники. їхня взаємодія призводить до розвитку двох варіантів порушення адаптації подружжя - соціально-психологічного й сексуального, в рамках яких формуються різні його форми.

3. Соціально-психологічний варіант порушення подружніх стосунків виявляється в комунікативній формі, що виникає внаслідок міжособистісного конфлікту, пов’язаного з невиконанням сімейних функцій і невмінням знаходити вихід із конфліктних ситуацій. Перешкоджає конструктивному розв’язанню конфліктів також наявність у подружжя дисгармонійних рис особистості - дезадаптивних та рис порушеної самоактуалізації. Сексуальне здоров’я подружніх пар залишається збереженим. Комунікативна форма порушення адаптації подружжя справляє найбільш руйнуючий вплив на міцність шлюбу: при ній 76,8% чоловіків і 82,1% жінок думають про розлучення чи роблять спроби розлучитися.

4. Сексуальний варіант порушення стосунків подружжя має поліморфне вираження - він виявляється в статеворольовій, сексуальноеротичній формах і у формі, зумовленій сексуальною дисфункцією у чоловіка. Причиною статеворольової форми є девіація статеворольової поведінки (трансформація чи гіперрольова поведінка) в одного чи обох подружжів та несприятливе поєднання її в парі. Сексуально-еротична форма розвивається внаслідок розбіжності діапазону прийнятності подружжів і невідповідності їхньої сексуальної поведінки, в основі якої лежить низький рівень поінформованості в питаннях сексу. Причиною третьої із зазначених

форм є сексуальна дисфункція у чоловіків, зумовлена наслідками черепномозкової травми (нейрогуморальними, вегетативно-судинними та психічними розладами).

При цьому має місце стрижневе ураження при статеворольовій формі

- психологічного компонента, при сексуально-еротичній - інформаційно-оцінної складової соціального компонента, при порушенні подружньої адаптації, зумовленому сексуальною дисфункцією у чоловіків, -нейрогуморальної та психічної складових біологічного компонента сексуального здоров’я.

5. У формування порушень подружньої взаємодії роблять свій внесок неправильні типи виховання подружжів, несприятливе поєднання в парі акцентуацій характеру та психосексуальних типів чоловіка і жінки, а також статеворольова дискордантність, що призводить до внутрішньоособистісного конфлікту.

6. Дисгармонуючу роль відіграють поєднання в подружній парі при соціально-психологічному варіанті порушення подружніх стосунків таких характерологічних чинників, як домінантність у обох подружжів або пасивність у чоловіків і домінантність у жінок. При сексуальному варіанті порушення подружньої адаптації є високими показники сексуальної заклопотаності у чоловіків і в жінок.

У статеворольовій поведінці на рівні Я-концепції у подружжів з першим із цих варіантів виявлені високі показники маскулінності і низькі -фемінінності; на біогенному рівні маскулінність чоловіків близька до нормативної, а маскулінність жінок - підвищена. У подружжя з другим варіантом маскулінність знижена на тому й іншому рівнях.

У подружжя з першим варіантом порушень спостерігаються домінантний стиль і дезадаптивна форма поведінки, завищена самооцінка, неадекватне сприймання одне одного. При другому варіанті мають місце субмісивний стиль стосунків, у чоловіків - дезадаптивна форма поведінки, у жінок порушення поведінки не досягає дезадаптивного рівня; у чоловіків занижена самооцінка й висока оцінка своїх дружин.

При соціально-психологічному варіанті порушення адаптації способами врегулювання конфліктів є змагання й ухилення; при сексуальному варіанті понад 1/3 подружжя застосовують адекватний спосіб розв’язання конфліктів - співробітництво.

7. Обстеження подружніх пар з порушенням адаптації повинно включати психоанамнез, психодіагностичні дослідження та системно-структурний аналіз сексуального здоров’я. Цей комплекс досліджень дає змогу виявити особистісні характерологічні відмінності кожного з подружжя, визначити характер їхніх міжособистісних стосунків, рівень подружньої

адаптації та подружнього щастя, функціональність шлюбу і врешті-решт -форму порушення подружньої взаємодії.

8. Психологічна корекція порушень адаптації подружжя при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків має являти собою систему заходів, що диференційовані у відповідності з формою порушення подружніх стосунків і реалізуються поетапно. При цьому на етапі вироблення установки слід використовувати методи раціональної, інформаційної, особистісно-орієнтованої психотерапії та бібліотерапії, на етапі навчання - комунікативний, сімейно-рольовий, статеворольовий психосексуальний, сексуально-еротичний тренінг, самонавіювання й аутогенне тренування.

Розроблена система психокорекції дає змогу досягти достатньо високого ефекту у подружніх пар з усіма формами порушення адаптації при віддалених наслідках воєнної ЗЧМТ у чоловіка.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Даниленко Т.П. Психологические факторы в генезе нарушения сексуального здоровья // Вісник Харківського національного університету.

- 2002. -Вип.550, ч.2. Серія психологія. - С.57-60.

2. Даниленко Т.П. Подружня дезадаптація при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. - 2002. - Вип.8. - С.59-66.

3. Даниленко Т.П. Статеворольова поведінка чоловіків із наслідками військової закритої черепно-мозкової травми // Наукові записки Харківського військового університету. - 2002. - Вип.ХУ. — С.199-209.

4. Даниленко Т.П. Варіанти подружньої дисгармонії при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків і їхня психотерапевтична корекція // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. - 2003. - Вип.10. - С.24-28.

5. Даниленко Т.П. Психологическая коррекция коммуникативной и аверсионной форм супружеской дезадаптации при отдаленных последствиях военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужа // Вісник Харківського національного університету. - 2003. - Вии.576. Серія психологія. - С.64-67.

6. Даниленко Т.П. Психотерапевтическая коррекция сексуальной дисгармонии при отдаленных последствиях военной закрытой черепномозговой травмы у мужчин // Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии: Матер, науч.-практ. конф., посвящ. 15-летию кафедры сексологии и мед. психологии Харьковской медицинской академии последипломного образования. — Харьков, 2002. — С.79-81.

7. Даниленко Т.П. Наслідки військової закритої черепно-мозкової травми та їхній вплив на статево-рольову поведінку чоловіків // Матеріали міжвузівської конференції молодих психіатрів. - Харків, 2003. - С.23-25.

АНОТАЦІЯ

Даниленко Т.П. Порушення подружніх стосунків при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми у чоловіків та їх психокорекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Київський

національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

У роботі виявлено причини й механізми розвитку порушень міжособистісних стосунків подружжя при віддалених наслідках воєнної закритої черепно-мозкової травми. Показано, що ці порушення можуть бути наслідком як наявних у чоловіків клінічних синдромів, так і дезадаптації подружжя на різних рівнях взаємодії. Визначено закономірності розвитку різних варіантів та форм порушення подружньої адаптації, описано їх перебіг та прояви. Розроблено диференційно-діагностичні критерії зазначених форм і система психодіагностики порушень стосунків подружжя при досліджуваній патології у чоловіка.

Запропоновано систему диференційованої психологічної корекції, яка дає змогу досягнути високого ефекту при різних формах порушення адаптації подружніх пар, в яких у чоловіка спостерігаються віддалені наслідки воєнної ЗЧМТ.

Ключові слова: порушення стосунків подружжя, система

психодіагностики, подружня дезадаптація, психологічна корекція, воєнна закрита черепно-мозкова травма.

АННОТАЦИЯ

Даниленко Т.П. Нарушения супружеских отношений при отдаленных последствиях военной закрытой черепно-мозговой травмы у мужчин и их психокоррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2004.

На основании обследования с позиций системного подхода 109 супружеских пар, в которых у мужей имею место отдаленные последствия военной закрытой черепно-мозговой травмы (ЗЧМТ), выявлены причины и механизмы развития у этих пар нарушений межличностных отношений супругов. Установлено, что нарушение их адаптации может быть следствием как имеющихся у мужчин клинических синдромов (психопатологических,

вегетативно-сосудистых, нейрогуморальных расстройств), так и нарушения коммуникации мужа и жены на разных уровнях взаимодействия.

Показан сложный генез нарушения взаимоотношений супругов, в котором принимают участие психогенные, негативные социальнопсихологические, социогенные и соматогенные факторы, взаимодействие которых приводит к развитию двух вариантов нарушения супружеской адаптации — социально-психологического и сексуального, в рамках которых формируются разные его формы. В первом из этих вариантов выявлена коммуникативная, во втором - полоролевая, сексуально-эротическая формы и форма, обусловленная сексуальной дисфункцией у мужа. На основании системно-структурного анализа сексуального здоровья супругов установлены причины и закономерности развития указанных форм нарушения супружеской адаптации, описаны их течение и проявления.

Выявлена роль в генезе нарушений межличностных отношений супругов неправильных типов воспитания, неблагоприятного сочетания в паре акцентуаций характера, психосексуальных типов мужчины и женщины, полоролевой дискордантности. Изучены характерологические черты и черты личности супругов. Показано, что при социально-психологическом варианте нарушения адаптации имеют место сочетание в супружеской паре доминантности у обоих супругов либо пассивности у мужчин и доминантности у женщин; при сексуальном варианте высоки показатели сексуальной депрессии у мужчин и сексуальной озабоченности у мужчин и у женщин. Определены особенности полоролевого поведения обоих супругов на уровне Я-концепции и биогенном уровне при разных формах нарушения взаимоотношений супругов. Исследованы стиль межличностных отношений и формы поведения супругов, используемые ими способы урегулирования конфликтов.

Разработаны дифференциально-диагностические критерии форм нарушения супружеской адаптации и в целом система ее психологической диагностики, которая включает психоанамнез, психодиагностические методы, системно-структурный анализ сексуального здоровья и позволяет определить форму нарушения адаптации супургов. Предложена система дифференцированной психологической коррекции, проводимой поэтапно с использованием разнообразных современных методов психокоррекции. Показано, что использование разработанной системы коррекции позволяет достигнуть высокого эффекта при всех формах нарушения адаптации супружеских пар, в которых у мужа наблюдаются отдаленные последствия военной ЗЧМТ.

Ключевые слова: нарушение взаимоотношений супругов, система психодиагностики, психологическая коррекция, военная закрытая черепномозговая травма.