Автореферат диссертации по теме "Игровой подход к формированию семиотической деятельности"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКО

І ' Г} Д На правах рукопису

І О . «V«'*/

ТУДІНСЬКА Олена Іванівна'

ІГРОВИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ СЕМІОТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Спеціальність 19.00.01 - загальна психологія,'

• історія психології.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата психологічних наук

Київ - 1995

Дисертація є рукопис Робота виконана на кафедрі соціальної та педагогічної психології Київського університету імені'Тараса Извченка Науковий керівник: доктор психологічних наук,

доцент кафедри соціальної та педагогічної психології КУ ім. Т. Шевченка КАЗМІРЕНКО Е II Офіційні опоненти: 1.Доктор психологічних наук,

професор, академік АПН України, зав. лабораторією творчості та ■ іноваційної діяльності

Інститута психології АПН України ШЛЯКО Б. О.

2. Кандидат психологічних наук, доцент кафедри медичної

• психології та психодіагностики

. КУ і м. Т. Шевченка

ГРАБСЬКА I.A.

■ Цровідна установа: 'Київський державний

лінгвіністичний університет.

Захист відбудеться *' /&'" Ггиіб’їА? 1995 року о________год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 068.18.19 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук при Київському університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 252017, м. Київ, вул. Володимирська,

60, ауд. ____ ■

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці університету.

Автореферат роз ісдлано £¿4 fHd] 1995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат психологічних наук

Т. С. Кириленко

Актуальність теми дослідження. Сучасне життя характеризується прискоренням темпів, високою концентрацією та напруженістю часу як суспільних процесів, так і процессів індивідуальної життєдіяльності. Такі зміни лов"язані з тим, що відбулися принципові перетворення в суспільному виробництві, в організації та функціонуванні сукупної людської діяльності. Підготовка та спеціалізація застарівають скоріше ніж проходить активна трудова фаза життя людини. Все більше значення набуває комунікація з приводу виробництва, його перспектив, перспектив суспільного розвитку та управління цими процесами. Це вимагає від людини компетентності та вільної орієнтації в знаковому і знанєвому просторі.

Поруч з цим останнє десятиріччя можна назвати часом встановлення нових соцю-культурних процесів у нас в країні. Цей фактор також кардинальним чином міняє положення та позицію людини, И взаємовідносини з навколишнім світом. Людини становиться безпосередньо діючою особою, суб”єктом суспільних- перетворень, чинником ТІЄЇ ЧИ ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Не відтворення відлагодосеної та функціонуючої діяльності потребує ситуація, а особистої творчої участі, ініциативи і цілеспрямований активності в процессах. II розвитку. Головними, стають здібності до самоорганізації та проектування нових видів діяльності, до гнучкого і мобільного засвоєння постійно змінюючогося, нестабільного життя. Підвищується необхідність в знаряддях, що дозволяють в такій ситуації ■ організувати інтелектуально-практичну діяльність людини, індивідуальну і сумісну постановку цілей та вирішення, витікаючих з них задач. До такого знаряддя в першу чергу можна віднести семіотичне.

В той же час проблема семіотичного знаряддя та засобів його застосування є актуальною для вирішення педагогічних проблем. Криза підходу пов"язанного з передачо» все зростаючого обсягу знань змушує на пошук нових підходів, які б дозволяли людині . не тільки орієнтиватися в тому, со є культурним надбанням, але й самостійно стримувати знання, яке б відповідало тій чи іншій ситуації та виходило за межі існуючого в культурі. Оскільки знак е носієм цього знання, з

одного боку, та знаряддям освоєння та розвитку культури, з другого боку, ТО ДІЯЛЬНІСТЬ з ним може бути розглянута як спроба нової постановки та вирішення виїдезгаданноІ проблеми.

В зв"язку з цим проблема знака в психології не втрачає своєї актуальності. З тих часів як II поставив Л.С.Виготський вона набула значного поширення. Узагальнюючи можна відмітити, що в знак досліджується у багатьох аспектах свого функціонального буття. Перший з них - це дослідження знаед' як замісника та репрезентанту речей, предметів, що мають матеріальну природу (Піаже Ж., Брюховецька Н.В., Венда В.Ф., Гамезо М.В., ' Герасімова B.C., Ломов Б.Ф., Рубахін В.Д., Тутушкіна М.К., Уваров Л.В.). Другий базується на розгляді знаку як репрезентанту ідеального: власне ідей, культури, діяльності, текстів, інформації, знання (Леонтьев A.H., Глотова Г.A., Жинкін H.І., Ільенков Е.В., Касірер E., Коул М., Леонтьев A.A., Лотман Ю.М., Петров М.К., Подані М., Скрибнер С., Сильдмяе И.Я., Хінтіка Я.).

Дещо інший аспект знаку розглядається у двух наступних напрямках, які значно менше опрацьовані, але все к мають історію спроб постановки проблеми та II вирішення. В цих напрямках знак вивчається як засіб. З одного боку, як засіб діяльності, мислення, спілкування та комунікації в їх надіндивідуальних формах існування (Анісімов О.С., Бахтін М.М., Біблер B.C., Бодрова Е.В., Громіко Ю.В., Гурьева С.А., Давідов В.В., Дрідзе Т.М., Ермолаева Е.А., Коршунов A.M., Ломов В.Ф., Леонтьев A.A., Мантатов В.В., Павлова Н.Д., Петров М.К., Полторацький А., Щедровицький Г.П.). 3 другого боку як засіб психічного розвитку та навчання, і також як форми організації свідомості: індивідуальної, колективної та суспільної (Виготський Л.С., Артемьева Е.Ю., Алієва Л.А., Бічков В.А., Глотова Г.А., Зэхарюта Н.В., Ломсадзе І.Я., Міріанашвілі М.Б., Овчинників В.H., Салміна Н.Г.)

Але здається недостатнім рівень, розробки проблеми семіотично! діяльності та використання знаків в інтеллектуально-пізнавальній та практично-перетворюючій діяльності людини в психології. Частіше всього знак розглядається і використовується як репрезентант других предметів, явищ і т.д. Тож саме в цій функції репрезентанта людина оволодіває ним в процесі онтогенетичного розвитку.

Оволодіння ж знаком як засобом організації дії, коммунікації, мислення - не освоенна людством функція 1 не представлена в змісті педагогічних програм та •теоретично необгрунтована. '

Особливої актуальності набуває задача формування здібностей до організованої та усвідомленої семіотичної діяльності, задача організації засвоєння різних семіотичних . систем, задача навчання вільному використанню знакового знаряддя при постановці та вирішенні проблем, а також конструюванні семіотичного знаряддя необхідного для цього.

• Мала розробленність категорії "семіотична діяльність" в психології та шляхів і методів II формування це раз підкреслюють не-тільки доцільність, алей необхідність Н подальшої розробки, так як освоєння семіотичної діяльності . дозволяє: Д)забезпечувати процес суб"єктиваціІ та об'єктивації одиниць культурного змісту і тим самим забезпечувати відтворення та розвиток людської життєдіяльності в цілому; 2)розвивати семіотичні здібності людини, які відносяться до загальних здібностей і тому являються основою для багатьох спеціальних та входять до їх складу; 3)користуватись знаком як засобом побудови та створення нового культурного змісту, операцюналізувати процесс перетворення ідеальної сутності; 4)оптимізувати процеси взаємодії, коммунікації та спілкування людей одне з одним.

Спрямованність на постановку та вирішення цих питань визначила тему, зміст та мету данної роботи. Методологічною базою дослідження е культурно-історичний підхід до розвитку психіки та концепція знака як знаряддя психічного розвитку людини Л.С.Виготського, а також основні.положення психології діяльності та діяльністного опосередкування механізмів формування та розгортання людських -здібностей (Б.Г.Ананьев, А.Н.Леонтьев, П.Г.Гальперін, В.В.Давидов, . В.П.Зінченко, Г.С.Костюк та інші).

Ціль дослідження заюючається в розробці та експериментальній апробації технік, процедур ігрового яідхода, спрямованих на формування семіотичної діяльності.

Об’єктом дослідження є процесс формування семіотичної діяльності, •!! одиниць, операцій, процедур та їх

онтологічного опосередкування (соціо-культурні та культурно-історичні норми та закономірності їх протікання).

Предметом дослідження вибрано ігровий підхід до формування семіотичної діяльності: принципи, техніки,

процедури і операції його розгортання.

ІІеха досягалась вирішенням слідуючих завдань:

1. Теоретичний аналіз поняття "знак", обгрунтування можливостей його використання в поясненні природи семіотичної діяльності та механізмів II формування.

2.Розкриття онтологічних і гносеологічних факторів, •визначаючих особливості семіотичної діяльності. Побудова статичної та динамічної моделі семіотичної діяльності і обгрунтування структури семіотичних здібностей.

, 3.Розкриття закономірностей викорйстання ігрового

підходу, для формування та актуалізації семіотичних здібностей.

4.Розкриття особливостей протікання семіотичної діяльності в ігровій взаємодії з поетапним розвитком задач.

5.Опис технологічного проекта процедур формування семіотичної ДІЯЛЬНОСТІ в ігровому ПІДХОДІ. .

Сскояні яшкшшня, во виносяться на захист: .

. і.Семіотична діяльність являє собою багаторівневу систему, що визначається як оперування з семіотичними засобами на Сазі рефлексії цих операцій та процедур.

2.Одиницею семіотичної діяльності виступає семіотична ситуація, що е інтегратором знакової форми, змісту та значення. Зміст ' семіотичної діяльності складається з динаміки знакової ситуації на рівнях організації дії, коммунікації та мислення. Механізмом зв”язку цих рівней семіотичної діяльності є рефлексія.

3.Механізмом засвоєння семіотичної діяльності являється

ретроспективна та проспективна рефлексія. Виступаючи спочатку як зовнішня форма організації, вона входить в індивідуальні пізнавальні структури та свідомість, забезпечує включення • в семіотичну діяльність, II функціонування і розвиток. '

4.Знаряддям формування семіотичної діяльності виступає ігровий підхід, що будується на основі взаємозв'язку "штучних" компонентів організації гри та "природнього"

захоплення вирішенням ігрових задач.

5.Одиницею формуючого впливу являється ігротехнічна дія. Кожному з рівней семіотичної діяльності відповідає певний набір технік та процедур^, цо складає об"єктивну основу Цієї дії.

Наукова новизна роботи полягає в розробці системи нових поглядів на знак, його призначення та можливості психологічного використання в управлінні процессом інтелектуально-практичного розвитку людини.. Аналіз функціонального буття' знака у різних системах дозволяє виділити його об"єктивну основу у вигляді взаємозв"язанної системи операції, та процедур. На підвалинах такого підходу до знаку побудована модель семіотичної діяльності, котра розкриває єдність статичного і динамічного аспектів. На цій основі розроблено комплекс процедур формування, то спрямовані на еффективне засвоєння семіотичної діяльності.

Теоретична, вагомість робота. Розроблена методологічна система принципів та психологічне пояснення механізмів формування семіотичної діяльності. Пропонуєм™ підхід дозволяє розкрити нові аспекти інтеллектуально-практичного розвитку людини, дати нове пояснення семіотичного строю свідомості. Пропонуємий підхід до формування семіотичної діяльності дозволяє дати нове загальнонаукове пояснення деяких сторін психічної реальності та може служити теоретичним грунтом для створення математичних імітацюнних моделей, інформаційно-технічних засобів, а також розширення методології ігрових форм, • ігрових проектів .та організаційно-діяльнісних технологій.

Практична вагомість робота. Данне дослідження дозволяє використовувати психотехнічні та ігротехнічні засоби для щлеспрямованного формування семіотичних здібностей, оптимізувати різні’ види учбового процесу, де знаходить місце відтворення семіогичніх систем (мовних, інформаційних, діяльністних, коммунікативних), які опануває в процесі життєдіяльності та навчання людина. Ігрові технології та актуалізація семіотичних здібностей дозволять розширити діапазон психологічних засобів в організації і розвитку мислення управлінця, підвищити рівень психологічної культури прийняття рішення, систематизувати індивідуальні знання та

досвід. Організація об"єктиваціІ та суб"єктиваціі знаків дозволяє створювати еффективні коммунікативні технології при вирішенні комплексних, мі«професійних проблем, забезпечуючи високий рівень взаєморозуміння спеціалістів різного профілю.

Апробація робота. Результати дослідження були представлені на наукових конференціях та семінарах: "Проблеми практичної психології та перспективи прикладних психологічних досліджень" (Київ, квітень 1991 р.), "Наукові засади реформи вищої освіти" (Київ, грудень 1993 р.), "Зпістемологія та єпістемотехніка в миследіяльності: аспект схематизації" (Ульянівськ,. жовтень 1994 р.), "Костюковські читання" (Київ, грудень 1994 р.).

Отримані в дослідженні результати також були апробовані в практиці ігротехнічної роботи на орган іізац і йно - д і яльн і сних . іграх (всього 14 ігр в різних місцях на території бувшого СРСР: м. Тодьятті, м.Сургут, м.КалІнінград, м.Челябінск, м.Обнінск та інші), в розробці та проведенні учбових ігр в Міжрегіональному коледжі риночних відносин м. Київа, а також в розробці учбового курсу "Проблеми психосеміотики". Також вони були розглянуті та обговорені на спільному засіданні кафедри загальної та інженерної психології .1 кафедри соціальної та педагогічної психології.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробці

теоретичної системи уявлень про семіотичну ДІЯЛЬНІСТЬ, в побудові статичної та динамічної моделі семіотичної діяльності, в обгрунтуванні на цій .основі принципи

дослідження семіотичних здібностей. Також дисертантом самостійно виделені та описані принципи та методи реалізації ігрового підходу, які можуть використовуватися як

психологічний інстрементарій, в тому числі і стосовно'задачі формування семіотичної діяльності.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, 4-х розділів, що містять 12 підрозділів, висновки та практичні рекомендації, список літератури та додаток. Загальний обсяг роботи - 180 сторінок.

II.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

У вступі обгрунтовується актуальність теми формування

семіотичної діяльності та її своєчасність для постановки та вирішення цілого спектру культурно-історичних та соціальних задач. Розглядається мета роботи та II конкретизація у задачах. Дається визначення об"єкту та предмету дослідження, окреслюється те проблемне коло, яке потребує свого

вирішення. Висуваються ті полонення, що виносяться до захисту. Вказується в чому полягає наукова новизна, теоретична та практична значимість роботи.

Перша глава "Проблема знака в психології" присвячена аналізу поняття "знак" та характеристиці місця і функцій знака в різних галузях психологічного знання, в

психологічних проблемах, пов"язанних з онтогенетичний та психічним розвитком людини.

В першому параграфі проводиться теоретичний аналіз підходів до визначення поняття "знак". Як об"єкт, що має

функціональну природу, знак розглядається через ті різноманітні функції, у яких він використовується людиной та людством. Узагальнюючи можна виділити чотири основні функції: 1)репрезентанта реальних та матеріальних речей,

2)репрезентанта ідеальної сутності, 3)засоба в різних

зовнішніх по відношенню до кожної окремої людини системах (діяльності, спілкування і т.д.), 4)засоба психічного розвитку та психічної організації людини. Пі функції

являються доповнюючими до основної функції знака, а саме: функції позначення змісту. І якщо функція репрезентанта є осоєнною і звичною для кожної людини, то функція засоба чи

знаряддя вимагає'спеціально організованного навчання.

Застосування знака як знаряддя грунтується на логіко-семіотичному уявленні про знак як систему

взаємоузгоджених операцій та процедур. Структура знака, переведена в операцюнальншї план, дозволяє виділити і описати загальну логіку функціонального буття знака та логіку його використання в , спеціальних ситуаціях. Завдяки такому підходу стає можливим ускладнити поняття семіотичної діяльності та розглянути не тільки її структуру, а й динаміку. .

У наступних параграфах знак ' характеризується з точки зору тих систем, в які в процесі життєдіяльності включається людина, або такі, через які її життєвий шлях може бути

- 8 - . розглянутий, і в яких знаки виконують значні функції. Так параграф 1.2 присвячений проблемі знака у психічному розвитку людини. В ньому обговорюються ті різноманітні аспекти природи знака, які впливають на формування людини, та неоднозначність цього впливу. Як головні процеси, що в них знак відіграє вагому роль, виділяються два різнонаправленних процеса: процес відтворення культури на індивідуально-психологічному рівні та процес розвитку культурно-історичного змісту внесенням в нього індивідуально-психологічної своєрідності,- та розглядається місце знака в них.

Аналіз функцій знака в онтогенетичному розвитку людини (в продовження та як спроби реалізації концепції Л.С.Виготського) призводить до переходу проблеми в дійсність навчання, де ставиться завдання цілеспрямованного та свідомого керування процесом психічного розвитку людини. Завдяки цьому також’здійснюється звернення з уявлення про знак як знаряддя психічного розвиту на відокремлення семіотичної діяльності як самостійного предмету вивчення та аналізу.

В роботі приділяється значна увага аналізу знака в різних сферах психічного життя людини. На матеріалі різних психологічних шкіл описуються особливості походження знака як містичного продукту неусвідомленного змісту психічного (фрейдизм та неофрейдизм), як цілком зовнішнього по відношенню до людини утворення, що впливає на її поведінку (біхевіоризм та продовжуючі його традиції напрямки) та як конструктивного елемента знанійової бази, що визначає особливості пізнавальної діяльності індивіда (когнітивна психологія).

В останньому напрямку детально розглядаються характеристики знаків, організуючих індивідуальну базу знань та забезпечуючих той чи інший вид свідомої діяльності людини. Просліджується залежність моделей інтеллектуально-практичної діяльності людини від знакової організації моделей інтеллекту, через які представлена пізнавальна активність суб”екгу. Відмічається тенденція зміни функції знакового знаряддя з фіксації та репрезентації об'єктів, ситуацій, подій, що присутні в перцептивному полі суб"єкту

або виводяться з нього дискурсивним шляхом, до фіксації не того, що є, а того, що тільки повинно чи моле з'явитися в наслідок цілеспрямованих дій суб’’єкта. Шдкреснена роль знакових моделей не тільки в поясненні та вивченні психічної реальності, але й можливість їх використання для формування цієї реальності, вказано на відомі психологічній науці механізми такого формування, а також на позитивні та негативні характеристики такого підходу.

Далі проблема знака розглядається через найбільш вагому в житті людини семіотичну систему: систему язика та його застосування в мові. Проаналізовані різноманітні аспекти впливу системи язика на розвиток психічного складу людини, функції язика в життєдіяльності не тільки окремої людини, але й різних спільностей. Проблема знака тут постає як проблема язикового знака в єдності трьох його сторін: прагматичної, семантичної та синтаксичної. Вказуються напрямки розвитку психологічного знання в зв”язку з дослідженням кожної з цих сторін та можливості іх використання в підходах до аналізу семіотичної діяльності взагалі.

Розглядаються різні рівні аналізу знаку в системі язика: слів, речення, тексту та культури. Обгрунтовується принцип суспільно-історичноІ природи язикової системи та його значення для психологічних досліджень язика, вказується на рівень культури як найбільш продуктивний рівень аналізу знаку для вирішення психологічних проблем управління інтеллектуально-іірактичним розвитком людини.

■ Від уявлення про статичну форму "буття” язикових знаків здійснюється перехід до його динамічного "буття" в мові, в процесах утворення, сприйняття та інтерпретації складних послідовностей знаків. Ці процесси розглядаються не тільки в контексті ситуацій спіжування, айв зв"язку з суспільно і історично обумовленною системою діяльності, що знаходить в мові своє відтворення.

Як основна одиниця аналізу мови виділяється текст. Дається його всебічна характерстика як цілістного, зв"язного, структурного утворення, що виражає завершений смисл. Розглянуті можливі схеми аналізу текста як форми репрезентації об"єкту та як реалізації цільової дії.

. - 10 -Представлена операціональна структура цих видів аналізу. Вказується на недостатність таких підходів для розуміння природи тексту як семіотичної одиниці та на необхідність врахування комунікативної його природи. Текст не просто передається від одного комуніканта до другого, а вибудовується в процесі взаємодії, набуває нових смислів та починає висловлювати новий зміст в процесі комунікації.

Друга глава ’’Семіотична діяльність та проблема II культурно-історичного опосередкування" містить модель семіотичної діяльності в II статичному та дінамічному аспекті та обговорення тих соціокультурних умов, в яких може бути розглянуто протікання семіотичної діяльності.

■ В пертому підрозділі цієї глави аналізуються витоки та природа семіотичної діяльності. Узагальнення літературних данних дозволяє виділити декілька різних підходів до цієї проблемі та віднестися до їх історичної реалізації в психологічних дослідженнях та педагогічній практиці. Семіотичну діяльність визначено як механізм утворення та форму існування культтоно-історичного та ' соціального контексту, в якому проходить ЖИТТЯ ЛЮДИНИ І в який в процесс! життєдіяльності людина включається. Знак при такому підході є засобом опосередкування відносин між людиною та соціальністю, між людиною та культурою, і в цілому, між людиною та світом ідеального, різних форм існування надиндивідуального. До того ж він характеризується як найбільш лабільний та пристосований, для розвитку елемент психологічних систем і як знаряддя цього розвитку.

Дослідження проблеми знакового опосередкування вказує не тільки на шляхи та механізми онтогенетичного розвитку, а й на позицію практичного психолога, що отримує можливість управляти цим процесом. ’’Штучні” компоненти його організації стають рамочними і ведучими по відношенню до "природніх". Дається детальна характеристика форміруючої позиції психолога та його інтелектуального інструментарію через ідею семіотичного управління психічним розвитком людини. Вказується на процес постановки . та вирішення задач як на засіб "втягнення” культурно-історичного контексту в індивідуально-психологічні структури.

На основі проведено дослідження формулюється модель

семіотичної діяльності та обгрунтовується ■ психологічна структура семіотичних здібностей визначена на їх основі. Фокус аналізу семіотичної системи змінюється на розгляд внутрішньої структури семіотичної ДІЯЛЬНОСТІ. З цієї точки зору семіотична діяльність видається як оперування зі знаковим знаряддям, що має загальну структуру та способи функціонування. " •

Далі розглядаються підходи до визначення семіотичної діяльності та II змісту в роботах Салміної Н.Г. і текстової діяльності як різновидності семиотичної в роботах Дрідзе Т.Ы. Дається системна характеристика діяльності зі знаками, описуються підсистеми, що входять до II складу. Як ядро і одиниця семіотичної діяльності розглядається семіотична ситуація, що є інтегратором, знакової форми, змісту та зв"язку-значення МІХ ними і, з одного боку, обумовлює кожну з підсистем, а з другого боку, сама обумовлена ними. Використання поняття "семіотичної ситуації" дозволяє 'не тільки задати спеціфікацію вида діяльності, але й вказує на характер та тип відносин між II підсистемами.

На базі такої моделі виділяються три рівні оволодіння семіотичною діяльністю: реальний, оптимальний та ідеальний.

Кожен з них вимагає відповідного розвитку семіотичних здібностей. Як дещо відокремлена і навіть ортогональна до вказанної грунт здібностей розглядається здібність до рефлексії, вона забезпечує виділення семіотичної діяльності із других видів діяльності та зв"азок і взаємопереходи міл різними рівнями опанування цією діяльністю.

Особлива увага в роботі ' приділяється розгляду динамічного аспекту семіотичної діяльності. В більшості психологічних робіт, пов"язаних зі знаковими утвореннями, ця сторона функціонального буття знаку нерозглядається. Вона може бути представлена через динаміку семіотичної ситуації в тих процесах, в яких реалізується семіотична діяльність. У пропонуємій моделі динаміка семіотичної діяльності аналізується у трьох взаемозв"язаних процесах, що складають три надбудованих один над одним її' рівні: організації дії,

комунікації та мислення. Описується функціональний набір і структура операцій і процедур зі знаками на кожному із них та можливості перехода з одного на другий. Обгрунтовується

характеристика рефлексії як засоба утримання цшстності та зв"язанності ' семіотичної діяльності. Така форма

репрезентації семіотичної діяльності дозволяє визначити загальну структуру семіотичних здібностей.

В главі третій "Ігрові принципи формування семіотичної діяльності" досліджується ігровий підхід на предмет його адекватності задачі формування семіотичної діяльності. Виділяється систематизований набір принципів, що конституюють та визначають специфіку цього підходу, та аналізується їх відповідність семіотичній діяльності. Одним із основних принципів є принцип ігрової імітації, який

вказує на зв"язок любої ігрової форми з неігровим контекстом та його обігруванням в окремому від цього контексту "місці". Він передбачує застосування знакових засобів для репрезентації імітуємо! системи, для організації ігрового простору та для моделювання того об"екту, що розглядається в грі. .

Крім цього були виділені та проаналізовані як інструмент, ціленаправленного формування семіотичної

діяльності слідуючі принципи організації ігрового підходу: принцип екземпліфікації, принцип первинності змісту над ігровою формою, принцип подолання (правил гри. ігрової ситуації, мех особистого розвитку), принцип комунікативно«і та боротьби і принцип конструктивної активності.

У наступному параграфі цієї глави модель семіотичної діяльності вводиться в контекст ігрової взаємодії і трансформується під II впливом. Динаміка системи операцій та процедур із знаками в ігровій коммуїкації розглядається

через коммунікативні та діяльностні позиції та їх взаємодію в процесі вирішення ігрових задач. Характеризується

специфіка цих позицій та їх загальні і специфічні риси.

Виділяються три різних канат, по яким проходить ігрова

коммунікація, та аналізується еффективність застосування кожного з них для вирішення поставлених задач та для формування семіотичної діяльності. Дається перелік факторів, що обумовлюють розвиток комунікативного акту та зміну його етапів. Розглядаються функції знаку на цих етапах та механізми його перефункціоналізації.

Четверга глава "Ігровий підхід як засіб та знаряддя

формування семіотичної діяльності" присвячена власне застосуванню запропонованої моделі та виділенного ігрового підходу до формування семіотичної діяльності та II фрагментів. В цій главі описуються процедури формування, їх втілення та апробація на експериментальному матеріалі.

На базі дослідницького етапу виділено і описано технологічну карту форміруючих процедур. З кожнем рівнем семіотичної діяльності співвіднесені окремі техніки, прийоми та операції, що забезпечують процес формування. Вони складають проект формування семіотичної діяльності і легко переводяться в структуру ігрових ситуацій. Також описані умови реалізації процедур формування та критерії сформованності семіотичної діяльності.

Загальнаструктура експериментальної частини дослідження складається із трьох етапів. Перший дослідницький етап був спрямований на аналіз особливостей семіотичної діяльності в організаційно-діяльнісній грі, як матеріалу для побудови на його основі моделі семіотичної діяльності, та виділення технік II реалізації І формування. Отримані результати лягли в основу розробки слідуючих етапів експерименту та теоретичного узагальнення щодо сутності і специфіки діяльності зі знаками. ’

Другий етап був направлений на апробацію принципів семіотичного управління та формування цільності і зв"язності семіотичної діяльності. Його проведення показало принципову можливість використання знаків для організації та управління ігровими процесами, дозволило виділити ряд семіотичних засобів, що забезпечують коррекців та оптимізацію цих процесів. За данними дослідження механізмами утримання цілістності семіотичної діяльності є ретроспективна та проспективна рефлексія. Виділені критерії ефективності та адекватності отримуємих картин цілого як продукту роботи цих механізмів. Зв"язанність різних рівней семіотичної діяльності задається через процедуру рефлексивного переходу, що має декілька емпірично виділених типів реалізації.

Третій етап був спробою формування лише на одному з рівнів семіотичної діяльності, а саме: рівні комунікації.

Эксперимент показав принципову неможливість виконання такого завдання. Динаміка семіотично! діяльності на цьому рівні

неминуче виходила або на рівень організації дії (коли механізмом виступала ретроспективна рефлексія), або на рівень мислення (коли механізмом була проспективна рефлексія). Де дозволило виділити два типа редукції семіотичної діяльності: 1)аналітичний або комунікативно-

діяльнісний тип, заснований на аналітичному відношенні до існуючого; 2)проектний або комунікативно-розумовий, заснований на попередньому, по відношенню до досвіду, висуненню ідей. Підтвердження отримало положення про рефлексію як механізм оволодіння семіотичною діяльністю.

' Узагальнення емпіричних і теоретичних результатів дозволило зробити слідуючі висновки в останньому розділі: -знак е основною одиницею розвитку свідомості і як така ¡одиниця забезпечує процес включення людини в культурно-історичний контекст II життя і зміну цього культурно. історичного контексту через внесення в нього індивідуальної своєрідності..Для оптимізаціГ використання знака як засоба індивідуального та культурного розвитку необхідно виділити структуру знака та способи оперування з ним.

-поняття семіотичної діяльності будується як перехід від структури знака в дійсність його функціонального буття. Ця дійсність визначається двома ортогональними векторами розгортання семіотичної діяльності : власне операціями і процедурами із знаками та рефлексією цих операцій та процедур. - .

-одиницею семіотичної діяльності являється семіотична ситуація, що складається із знака та його змісту. Динаміка цієї одиниці у процесах організації дії, комунікації, мислення і об"еднупчоІ їх рефлексії визначає зміст семіотичної діяльності. Перші три процеса припускають переважність в них одного з типів семіотичної одиниці поряд з використанням інших: в мисленні - схем, в комунікації -текстів, в організації дії • - поведінки. Рефлексія здійснюється як свідомий перехід від однієї семіотичної одиниці до другої.

-як інструмент формування семіотичної діяльності виступає ігровий підхід, що строеться як взаемозв'*язок штучних компонентів організації гри та природиїх процесів ігрового "життя". Використання ігрового підходу з метою

формування будується на відповідному його описуванні як •системи операцій, технік та процедура єдності з формуємими утвореннями, .на які вони спрямовані..

-одиницею формування ігрового підходу є ігротехнічна дія. об'єктивна структура якої визначається сполученням формуючих технік, набором типоеих ситуацій їх використання та метою.

-основний механізм семіотичної діяльності рефлексія. Представлена спочатку як зоеніиня форма організації, . вона включається в структуру особистості як форма сомоорганізаціі, що забезпечує здійснення і реалізацію діяльності із знаками.

Завершується дисертаційна робота практичними

рекомендаціями та фіксацією тих сфер, де могкуть бути застосовані отримані результати.

Основні лолокешга дисертації зкайали відобрмешш з слідуючі« публікаціях:

1.' Крайчинська С. К , Боровськкй А. Б., Тулінська 0. І. "Досвід дослідгтення грияк засобу активізації творчих процесів у колективній діяльності" - "Проблеми соціальної психології. Міжвідомчий науковий збірник", Вил. 2, К. , 1992, с. 112-117.

2. Тулинская Е. И. "Метод моделирования семиотической деятельности-, обедай подход к формированию семиотических способностей" - "Сучасна психологія в ціннісному вимірі”, В., 1994, т. 1, с. 321-322.

3. Тулинская Е. И. "Проблема знака в коммуникации" -"Сборник работ студентов и аспирантов Киевского ун-та им. Т.Шэвченко. Гуманитарные науки. Выпуск 2". 1995, с. </Ре-//з

4. Тулинская Е. И. , Прохорова М. Е "Проблема знака в психическом развитии человека” - "Сборник работ студентов и аспирантов Киевского ун-та им. Т. Шевченко. Гуманитарные науки. Выпуск 2", 1995, с.

АИЙОТАЦИЯ.

Тулинская Е. И. ■ "Игровой подход к формированию Т.Шэвченко. Гуманитарные науки. Выпуск 2",-1995, с.

семиотической деятельности", рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата

психологических наук по специальности 19.00.01 -"общая психология, история психологии". Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1995 г.

Защищается диссертационная работа, которая содержит теоретические исследования проблемы семиотической деятельности и подходов к ее формированию, а также

результаты экспериментальных исследований. Установлено. что семиотическая деятельность является многоуровневой системой, состоящей'из использования и преобразования знаков на

уровнях организации действия, коммуникации и ’мышления,

которые взаимосвязаны и удерживаются в целостности посредством рефлексии. . ,

SUMMARY.

Tullnskaya Е. "Playing aprouch to the formation of semiotlc activity", manuscript.

Dlssertftlon for the dergree of Master of Psychology, speciality 19.00.Cl - "general psyhology, history of psychology".. Kiev Taras Shevchenko University, Kiev, 1995.

Dissertation cotalns theoretical investigations of the problem of semiotlc activity and aprouches to it’s formation, and the results of experimental Investigation. It if discovered that semiotlc activity is multilevel system, whid-consists of lise and transformation of sings on the levels oi organisation of activity, conmunitation and thinking, whici areinterconnected, and are kept together due to reflection.

Ключові слова: семіотична діяльність, семіотичні

здібності, рефлексія, ігровий ПІДХІД.

Подписано к печати /7V^.95r. Формат IOx Объем ./ ' условных печатных листов. даказ » ¥/6 Тираж ЮОзкз. Бесплатн

размножено ГЩ Минотата Украины ООП