Автореферат диссертации по теме "Чувства и их развитие у детей раннего и дошкольного возраста"

1НСТИГУТ ПЕДАГОГ! КИ 1 ПСИХОЛОГИ ПРОФЕСШО! ОСВГГИ АКА^П 11ЕДАГ011ЧНИХ НАУК УКРА1НИ

КУЛЬЧЩЬКА ОЛЕНА ШДШВНА

РОЗВЛГОК ШЧУГТ1В. 1 ЕШЩЙ У Д1ТЕЙ РАННЬОГО ТА ДОШКОЛЬНОГО В1КУ

19.00.07 - педагогична I в:ккова

псих0л0г1я

АВТОРЕФЕРАТ дисерташ! на здобуття няукового ступени доктора психологтчних каук

На правах рукопису

К и I в - 1996

Дисертищею е рукопис.

Робота виконана в 1нститут1 педагогией х психологН професхйно! осв!ти АПН Укра1ни.

0ф1ц1йН1 опоненти: доктор психологхчних наук, професор Семиченко Валентина Анатол11Вна;

Пров1дна установа: Украхнсысий деркавний педагогхчний университет хм. М.Драгоманова /М1нх:стерство освхти Укра'хни, м. Ки1в/.

Захист В1дбудеться на засхдаин1 спец1ал13овано1 вчено! ради Д.01.61.01 "23" жовтня 1996 року в 1нститут1 педвгог1-ки I психолог11 професгЧнох ОСВ1ТИ А11Н Укра!ни за адресов: <54060, м.Ки'хв, вул. Л.Берлинського, 9/.

Автореферат розхсланий "21" вересня 1996 р.

доктор психолог1чних наук, професор Носенко Елеонора Львхвнв; доктор психолог чних наук, професор Ьоришевський Мирослав йосипович.

Вчений секретар спещал1эованох вчено! ради

оАГАДЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальшсть та отушнь доолшкення проблема. В наш чао загальноприйнятим е положения, що емоц1йн1 процеси займають важливе м1сце в структур! псих!чно1 д!яльноот1 людини. Винина-ючи в умовах д1яльноот1 та опикування людей, вони характври-зують те, наск^льки д1Ясн1сгь в1дпов{дае потребам суб"екта I в той же чао в1дображають досягнут! зм1ни /П.В.Симонов, 1580/, а включаючись у процео формування оообистоот!, вони як Шня{оть визначають П спряыован1сть /Б.Г.Додонов, 1970/. Вота-новлено, що емоцН беруть учаоть в регуляцП цоввд1нки Д,В.Шо-рохова, а.Х.Боб'нева, 1972/ та навчально1. д'яльност! /О.Я.Че-бик!н, 1984/. ЕмоцП. актиЕатори Д1яльност! /¿.Л¡ндслой,1950, Я.рвйковський, 1974/, вони "оцппоють" СТуПШЬ в1дпов!дност1 Судь-якого об"екта потребам людини, значения цих оцпюк презентуе" в св1домост1 мотиви повед(нки /КЛзард, 1980;

В.К.ВЬнонас, 1985/. В ряд1 досл1джень показано, що емоцН,

входячя в структуру миолвтельних процеЫв, виконують фуикцш евриотик /О.К.Тихоы1ров, 1974/, а творча д!яльн!оть завади активована емоШйниыи процеоами /Я.О.Пономарьов, 1965; В.С.Мо-ляко, 1980/. Беляке значения мають емоц! I у оп1лкувашп - по-зитивн! 1 нвгативн! емоцН, що виникають у сп1лкуваня1, сут-тево вплйвають на в!днооинт людей,?: 1х сусп1лып контак-ти /Б.Д.ПариПн, 1975; О.О.Бодальов, 1980/. ЕмоцН входять в систему невербальнях коыун!кац!й, доповннвчи «овну !пформа-ц1в / Е.Л.Носенко, 1980/. Бона е компонентом ц1лого ряду ст1й-вих рис особистост!. Накопичуетьс§ все б1лыпе даних про те, що р!вень здоров "я людини, нервово-псих!чно! та ф!зично! пра-цездатност! людини, трйвал:Ёсть адлого ряду захворювань заложить

В1Д емоц1Иного фону /Г.Селье, 1960; П.К.Анох1Н, 1970; К.В.Судаков, 1981, та Ы./.

Матергалом значно! цшностх в теоретичному план: висту-пають концептуальн1 сощолопчнх 1 ф:лософськ1 роботи /0.0.Бо-дальов, О.Г.Дробницький, М.М.Крутов, Б.Д.Паригчн, В.С.Соло-вйов, 0.1. Титаренко, Т.О.Флоренська, Г.Х.Шингаров, К.В.Шоро-хова/.

Мають велико значения у розробцх питань емохцйних реакц1й людей ф1эЬлогхчн1 дослхдження /П.К.Ашмин, Г.В.Абдуладзе, Е.1.Баканов, В.М.Бехтерев, Ф.В.Бассхн, Н.В.Бехтерева, Ф.П.Бердяев, Л.О.Китаев-Сиик, О.Р.Лур1я, 1.П.Павлов, К.В.Судаков, П.В.Симонов, О.О.Ухтомський/.

Становлять певний ^терес психолог1чнг дослхдження емоц1йно: сфери людини в працях зарубкних автор1в /К.1эард, Т.Бауер, Д.Вулдридж, Е.Гельгорн, Дж.Луфборроу, В.Кеннон, О.Коцдаш, Д.Л1ндслей, К.Леонгард, 1.Мак-Дауголл, К.Обуховський, Т.Рибо, Г.Селье, П.фресе, З.Фрейд/.

Хоча роботами в1тчизня..их та заруб1жних автор! закладено науковий фундамент у теорию емоц1й 1 почутт1в, ступшь IX роЭ-криття ше недостатнхй, зокрема у порхвнянн! з хншими псих1чними ■ процесами. 1снуе значна розб1жнхсть у теоретичних п1дходах до пр блеми емоц1й, певн: трудной^ у трактуванн: емоц1йних проце<пв, X: фунмцй, взаемозв"язку з пхэнавальною дхяльн1стю. 3 одного боку, Ц1 трудном! поясшоються самою природою емоцхй, IX Иневловим1сто" короткочаснхстю переб1гу, залежн!стю вхд 1цдив:дуальних особливо тей та спрямованхстю особиотост1, умов суспыьного роз витку, з другого - складностями диагностики I зд1йснення експерименталь-ного пщходу шодо 1х вивчення.

Л1тература з питань емоц1йних процес1в мхстить в собх

багато протир1ч, 1 тому пон){т1йний апарат в ц1Й сфер: псиэачно! .

реальностх ще далеко не узгоджений.

Особливо гострий дефгцит' дослхджень з проблеми емоцШ хснув в галузх диферешцйно! психологхХ. Тим часом, вивчення емоцгйних процес1в в онтогенез! дасть можливгсть з"ясувати ц1лу низку пи-тань, псзпяэаних э розкриттям процесу формування модальное?! 1 предметно! спрямованостх емоцхй, визначвнняп 1х детерминант, функцхй, рол1 в регуляцН повед1нки тощо. Великого значения на-бувають питания, то стосуються вивчення групи емоцхй, якх в ор-ганхчною складовою процесу сощалхзац11 дитини та за своХм зм1о-том х функц1ями вхдгграють виргоальну роль у саыовиэначеннх зрос-таючо! особистост1, П адаптацП у сусп1лы"зму середови.ЕЦ. Наша точка зору полягаз в тому, що до Ц131 групи входять емоцхх снм-патхх, сл1вчуття, сорому I провини. Звичайно, в людському сере-довиш1 вс1 емоц1йн: процеси соцгалхзовагп, але ии вваяазмо, то е ряд специфхчних для людських вхдносин емоцхй, яги за свогми проявами х ¿¡ункцхями е суго лвдськими. Вони виникли в процес! опхлкування лодей, а хх фуняцхя - регуляцхя стосушцв ихж людьми. Сам» э цього погляду симпатхя з позитивною вмоцгйною реакцхеи людини у п в!дносинах з хншими, спхвперсж.чвшшя даз шкливхсть емоцхйно зрозумхти быь х страждакня хнших, сором оберхгаз вхд вчинкхв, як: засуджуються в сусальному середо-вищх, а В1дчуття провини надае ыоясливостх контроловати свою поведхнку у вмносинах з оточуючиии. Очевидно, в процесс роз-витку людського сусильства так1 соцхально спрямован1 складнх переживания об"зднували людей в хх спхлкуваннх. Сором - . це общинна емо1Ця, вхн причетний до поведхнки, що вимагае в!а 1н-дивхда враховувати норми, яких дотримуеться певна суспхльна еднхеть 1 стримувати прояви сексуальности, сп!впереживання

активов допомогу 1ншй людин1, симпвт!я об"еднув людей, стри-муючи конфлхкти, вина приыушуе людину 'утримувати себе втд "зла

Дослхджвння цхе! специфично? групи емоадй в онтогенез! -но протязг раннього I дошк!льного вхку передбачае виявлення загальних тенденцхй емоц1йного розвитку дитини, I конкретних, специ$1чних, особливих для розгитку тих еяоцтй, якх виникають в процвС1 взаемод1Й дитини з оточуючими.

Експериментальна реалхэацхя дослхджвння дозволить э"яоу-вати психолорхчну природу, конкретну структуру, феноменологгч-н! ознаки, вхкову динамхку розвитку та роль емоц1й в регуляц11 поведхнки дитини, розробити систему д1агностики норми !х розвитку. На основх досл1дження буде з"ясовано значения емощй в процесх сощалхзацх! дитини, формуваннх лросоцхалыюх I альтру^ !стично! повед1Нки та процесу самовизначення х морального самоконтролю, шо дозволить визначити конкретно пректичнг реко-мендацН прашвникам дитячих заклад1В I С1м"х.

Виходячи 13 зазначеного, об"ектом дослхдження в нашгй роботх був процес е«оцхЙ1.'ого розвитку дттей раннього х дошкхль' ного В1ку в умовах спхлкування з оточуючими.

Предает дослтдження - психологхчний зм1ст, структура, Яункцх! х динамхка окремох диференц1йовано1 групи емоцхй: симпатхг, спхвпереживання, сорому I провини.

Мета дослхджвння полягае в розробцх теоретичних п1дход11 до проблем« емоцхй I поцутт1в та виявленн1 закономхрностей !х розвитку на протязг раннього I дошкгльного вхку.

Эагальна Г1Потеза: емоцхйнх процеси як суто людськх переживания розвиваються лише в процеси цхлеспрямованих вплив1в дорослого, I в результатом емощИно!'взаемодх! ,

дорослого з дитиною. Вони виникають 13 генотично-запрограмозаних за своею природою позитивни!с I негативних емоц1Й I набувають свого зм1сту I 1цлеспрямованост1 лише в умовах С01дал1за1Ц1 дитини. Кожна емоц1Я набувае свогх феноменологхчних ознак, свое1 структури I динамгки в мхру вмоц1йно-когн1тивного роз-витку дитини. Поеднуючись з формувчиыи структурами особистос-т!, закр1плюючись у психхщ: дитини, зазначенг емоцГ£ стають сталими утворенняыи, 1 входять до структури мотивацН поведхн-ки. Виклвдем? эагяльня г1Потеза опосередковуеться кхлькома честковими:

1. Емоц;! 1 почуття, то е за своею природою двоединими /позитивн1-негативн1/, у сферг лпдських стс:ункхв утворюють дВ1 предметно- спрямованх групи позитивних переживань: симпа-Т1Я /радость В1д спхлкування/ I спгвпереживання /радгсть ед-ност1 з хнщими/ та негативних, то пов"яэанх 13 негативною емоцгйною оц1нкою власних вчинив /сором, вина/. Вказан1 групи емоцхй дифервнцхйовант эя сво?м змтстом, меють слот специ-$1ЧН1 $еноменолог1чн1 ознаки г свою вгкову динамгку.

2. Емоц1ЙН1 явиша двовдинх х за сво5!ы проявом, вони мо-жуть бути ситуативними переживаниями,. як1 мають всг ознаки процесу /стимулюючий фактор, дштмхка, перебхг, якхсть переживания, його гострота /"вибух"/, заспокоення/, I набувати статусу стхйкого емоц1йного утворення, еыоц1Йного ставленкя людини до отоцуючих, емоЦ1йних рис характеру, емовдйних установок, ст1йких емоц1йних стан!в. У в!дпов1дност1 до цього ситуативна емоцхя симпат11 переростае за певних умов в почуття прив"язаност! до 1нших, емо^я сорому може бути емо1ийноп

основою тако? риси характеру, як сором"язлив:ссть, сгпвцуття може пвретворитися на сп1вцутлйв1сть 1 емотивнхсть. Пов"яэую-чись 1з когн1тивними процесами х вступаючи у взаемодшз ними, емоцхх социально- спрямовано! групи стають структурними компонентами таких складних утворень особистостх, як почуття любовь обов"яэок, сов1сть.

31 В М1ру свого розвитку емоц1! як активатори дхяльностх входять в структуру мотивацп, набуваючи регулюючо! функцп у. В1дносинах э оточуючими. Симпат1я становить емоцхйну основу мотиву афел1ац11: мЬтиву сгпвробхтництва I сгплкування, вза-емного зв"язку I приязного ставлення до отоцуючих.

. Спхвпереживання стае мотивацхею просоцхально1 поведхнки як тако!, яка спрямована на допомогу тому, хто в бхд1, В1дчу-вае бхль, або загрожуе якось небезпека.

Сором I вина е основою мотиву досягненкя: соромлячись за сво! невдач1, дитина буде намагатися досягчути усгцху в пев'них сво1х дхях I зосередауватиме зусилля на тих дтях, ЯК1 мають бути схвально ощнен1 отг ^уючими. • '

4. 1ндив1дуальний розвиток емощй являе собою контхнуум! норма-В1даилення. Кожна конкретна емоцхя, стаючи диспоэтцйним утворенням особистост1, можё проявлятися як1норма, акцентуац1я, дезадаптацхя 1 пзтологхя.

5. Реа^хэуючи дошидасення, ми виходили хз передбачення, що онтогенез емощй включав в себе процес як1сного наванта-ження емоцхйного збудження I закргплення його за певним детер-м1нуючим фактором на раннхх етапах розвитку дитини, подальшу його диференцхацхю х фо(.мування феноменологхчних ознак, специ-<Цчних для конкретно! емовд!, в доитльному вхЦ1. Ми вважали

далг, що раннг вхковг егапи,у розвитку дитини в свнзитивними по В1дношеннп до визначено? групп емоцгй. Тому своечасний хх розвиток закладае основу в подальшому регулюваннг тако? мотива-Ц11 як афхлхацхя I мотив досягнення.

Biдпoвiднo до мети х обивкта досл1ДЖвння було поставлено так1 завдання:

II розробити хнструыентальну концешцю, яка б об"едчувала поняття, шо стосуються почутт1В I емоцгй в !х проявах у проце-сх соцхал1зац1х дитини;

21 визначити фвноменолог1чн1 ознаки та детермхнуючх факте ри конкрет'них емоц1Й сорому 1 вини, сп1впереживання х сим-па латН;

3/ виявити структур« компоненти диференц1Йованих за свог-ми проявами емоц1Й I вхкову динамку !х розвитку на р1ВН1 рвннього та дошк1льного В1ку;

4/ показати ефектйвн1сть диференЦ1Йованого пхдходу при вивченн1 емо1цйних явищ;

5/ визначити норму в емоцхИному розвитку дитини раннього I дошкхльного вхку.

Концепц1я дocлiджeння. Центральною хдеею дослхджвння е положения про емовдйний розвиток дитини, то являв собою результат I? емоц1йно-когн1тйвного сгилкування з дорослим. Ця 1дея конкретизувться в концвптуальних положениях дослхдження умов, за яких генетично-запрограмоване емохийне збудження на-бувае свого соц1ально-спрямованого змхсту х свое! специф1чно! предметно! спрямованост1. Воно проявляеться, в ыхру розвитку дитини, у <$орм1 диференц!йованих за своею модальною емоцхях

симпатхх, спхвпереживання, сорому I провини. Реалхзнцхя центрально! где? дослхджвння потребуе критичного переосмислення 1снуючих теорхй емоц1Й I нових П1ДХ0Д1В до процесу формування емоц1йного життя дитини на ранн1х етапах хх розвитку:

- емощйний процес являе еднхсть трьох компоненттв: вегетативного, експресивного I феноменолог!чного. Наша точка зору полягае в тому, шо кожний з цих компонентв виконуе свою спе-цифхчну функвдю: вегетативний створ.ое готовность до д1яльност1 вс1х систем органхзму в умоиах зустр1чх з емошогенним фактором, експросивний 1нформуе 1нших про цю готовнхстъ, феноменолог1чний дав можлив1сть 1ндив1ду зрозумхти якхсть х знак свого переживания. Емощйний лроцес як активавдя всього органхзму в результатом специфхчного за своею природою емоцхйного збудження, яке супроводить процес пхзнання, але мае свою особливу динам1ку

I свою певну спрямован1сть. Психологхчно воно проявляеться в форм1 переживания певно! модальнрстх /змхна емоцх!/ I знаку /ставлення до об"екта( шо викликав емощю/;

- форми таких пережгзань досить р1зномаН1ТН1, еле, на наш погляд, в базов!, або генетично эапрограмован1 емоц1ЙН1 прояви дитини: в немовлячому В1Ц1 у форм1 задаволення - неза-доволення. На основ1 цих баэових. знаково-роэдхдених еыоц1йних прояв1в, шо спочатку пов"язанг лише з В1дчуттям, в мхру когН1-тивного розвитку дитини формуються перш1 предметно-спрямован1 емоцхйнх реакц11 в п1знавальн1Й Д1яльностх х соцхалхзацх! /радость, здивування, страждання/. На основ1 бязових емоцтй в мру розвитку дитини будуеться вся складна система емощйного.

життя хндивгда;

- ранне ди:гинство /немовлячий, переддонпильний I дошкгль-ний В1н/ е виршальним передом у форууоаннх емоцхйного

житгя людини. Саме в цьому вгцг генетично-запрограмованг базо-В1 емоцхг стають основоположники в пхзнавальнхй даяльностг дитини I перетворстотьея на хнтерес до пхзнання, у совдалгза-Ц11 вони стають емоцхйною основою просощальнох повед!нки, базовг емощ? входять емоц1йним компонентом у систему дамоконт-ролю у С0ц1альн0твизначених вхдносинах э оточуючими. Своечасне" спрямування дорослими емоихйних проявгв дитини, 1х закр!плення у в1дп0в!дних емоцхйпих оцгнках дорослих^сприяе формуванню перших сталих, диспозивдйних утворень особ стостГ, як!, входя-чи у систему мотивацп, спрямопують дитину на сусптльно-значим1 форми поведхнки;

- система соц1вльно-емощйно1 оргентацх'!, яка створюеться дорослим, мае забезпечлти сприятливх умови для в1ково! норми

в емоцхйному життх дитини та певного ступеня адекватност1 хI емоглйнох оценки влпсних Д1Й I Д1Й навколишнхх людей. Основоис-ложним елементом у цтй сисгёмгв ранньому дитинсгвх в мхмхчна забезпечен1сть емовдйних проявив дорослого в його спхлкуваннх э дитиною /вираз обличчя, голосов'! реакцх!, приемн1 для дитини вхдчуття дотику, смаку та хн./,

Матодологтчну основу дослхддення становили демократичнг I гуманхстичнх принципи осв1ти, науков1 положения психолог1Ч-нох теор1х особистост1, педагог1чно1 I В1К0В01 психолог11, зокрема, шо висвхтлюють проблему розвитку дитини в ранньо-I дошкхльному В1цх, науковг теор11 психологхчно! структури емовдйних. станхв.

Метода доол1дж9ння. Для роэв"язання поотавлених завдань .1 перев!рки г!потези застооовувались зйгальнонауков! методи теоретичного 1 емп1ричного доол!дження. Зокрема, були викорио-тан! так! ыетоди теоретичного доел(дження, як анал!з, синтез з1ставлення 1 пор!вняння, а також узагальнення I систематизация теоретичного 1 еып1ричного материалу, арикладна часткна досл!дження виконувалась 1з застзсуванняы таких метод!е: опи-тування, бео!ди, анкети для батьк!в, педагог ¡в, споотережоння,. експеримент. Той або ¡нший прийом використовувався в зале:ш>ст1 в1д конкретно! мети. Г.ри проведенн! доел ¡дження ми враховували т! обставини, що вивчення емош'йних прочее!в, га В1дм!ну в!д багатьох !нших, досить окладнэ сама у методичному аспект!. Деяк! виникаюч! труднопи вдалося подолати завдяки досить ре-тельн!й перев!рц! ступеня. емоц^генност! вкспериментальних си-туац1й /п!лотажн! доелда.еыня/, а такок отворена» групи еко-перт!в, як! оц!нювали за розроблечою нами шкалою прояв т!е! ' чи !ншо! емоцН.

0рган!зап!я та база ^осл!дкання. Досл!дкання включало два цикли. Перший цикл був спрямований на вивчення феноменоло-Пчних особливостей, структура та лрояву конкрвтних за свое® модальн1стю емоц!й на доросл!й популяц! I. Завданням другого циклу досл!д!в було вивчення динам!ки розвитку емоц!й на р!вн! раннього та дошк !льного в!ку. У в!дпов!дноот! до наы!ченого нами п!дходу досл!дження передбачало експериментальну роботу за двома напрямкамиЛерший напрямок являв'1 собою вивчення . емошй у форм ¿мощйногЬ пронесу т включав визна-чення конкретного детерм!нуючого фактора., В!кову динам!ку ситуаций, емоп!огенних для адмпат!!, сорому, сп!впереживання та

вини, умови !х формування, ¿иявлення 1ндив1дуальних порогïb розвитку. Х^угий напрям це вивчання процесу закр1плення гшх 0чоц1й в ncnxfni дитини, fx перетворення на- оттйке вмо-Шйне ставлення i nepexifl емоцП в диопозицгйне утворення, яке tIoho взаемод!е з мотивац!йними оиотемами.

Бивчшшя вмоцШ на дороол^й популядЛ зд£йснювалссь ;:а баз! педагог1чного ун1верситету 1м.Х^агом&нова /студента педагогi4Horo i музично-педагог 1чного факультет1в/. доелiдяення виконувалооь з використанням методики ¡идив¡дуального оамозв{ту за стандартизованою схемою шкалування /спиоки визначень емоц!й/ та методу семантичного диференц{алу. Доол1дкенням було охоп-' лено понад 340 отудан^в..Другий цикл доол.джень виконувався на 0a3i дитячих дошк1Льних установ м.Киева /Я& 61, 318, 380, 440/. 3 ньому взяли участь 242 д!тей раннього i дошк)льного в!ку. Дослдаення зд?йонювалось в межах' поихолог гчного эксперименту та опоотерекень за емошйною повед!нкою д1тей шд чао прогулянок, занять, виконання сильно! д!яльноот1, у гру-повхй взаемодП д!тей м!я собою та з доросшими.

Наукова новизна даного досл1дхення полягае у тому, що: I/ реализовано дифзрвнц-1йований п1дх!д до вивчвння змоцШних процео!в i почутт!в; 2/ зд1йонеяоутотеення } коригування таких понять",як "вмоц1йнв яввдв", "емоц1я", "почуття", що тра-дицтйно використовуетьоя в заголы^й та bikobïS психолог il; 3/ розроблено нов1 науков} п!дходи до анал}зу оутнос?1 i про-яву емоц1йних явищ на ранн!х этапах розвитку дитини; 4/ вдяв-лен1 поихолог1чн i схеми формування диференц1йованих за сво1ми феноменолог {чними ознаками та детарм!нуючимя факторами емоц!й; 5/ дано нова, психолог 1чне трактування розвитку аглоц1йних про-

цесхв, роэкрито поняття норми I в!дхилень /"емоц1йн1 пороги"/, показано значения емохдйних процесхв у формуванн! системи моти-вацхг особистостх; б/ показано, що емоцхя, як ситуац1йне переживания! як стале В1дношення особистосм, являз собою двх самости«, але взаемопов"язан1 I взазмоэалеапи лЬиХ в емоцШому розвитку дитини.

• Теоретична зиачуинсть дослхдження становлять: I/ анал1з 1сную-чих теор1й емоц1Й 1 змхсту основних понять психолог^ емоц1й, зокрема, "емощя", "почуття", "емоц1Йнх стани", "сТ1йке емоцхй-не вхдношення"; 2/ науковв обгрунтування значущостх диференц1йо-ваного п1дходу при вивченн1 емоц1йних явиц; 3/ визначення та науковий аналхз групи вмоцхй, яК1 е суто людськими за сво!м по-ходженням, спрямован1стю, проявом у 1х розвитку в процес! онтогенезу; 4/ визначення наукових засад трансформац1| генетично-за-програмованого позитивного 1 негативного збудження у предметно-спрямовану емоцхю; 5/ наукова розробка поняття "норма" х "вхдхи-лення" в емоцхИному розвитку дитини; 6/ науковий аналхз взаемо-зв"язху еммцйно! 1 мотивац:йно! систем у розвитку дитини; 7/ роз криття динам!ки переходу ситуативно-виэначених еиоц1йних процесхв у сталх вадношення дитини до оточуючих в II взазмозв'язках з нав-колипшм сусп1льниц середовищём.

Практична значуяхс'ть досл:Ьшёння виэначаеться розробкою 1 впровадженням у, практику Дошкиьнюс установ х с1м"ю системи робо-ти по вкховакнв еиоцхй 1 почутв у дхтей раннъого та доппильногс в1ку, при цьому энаходить свою реалхэацхю таке положения: 1/рац1<> нал1стичний пццсхд до виховання, , Його 1нтелектуал1эацхя_. вербал1зац1я, збхднюючи емоцхйну сферу, неминуче энижуе соц1альну чутливхсть дитини;2/теоретичнх 1 методиши основи

система розвитку емошйних ¿роц9с:в в ранньому та дошк}льному вШ1 ввШпши у зм^от навчааьнях курЫв з психологи емощй на В1ддианнях 1 факультетах у вузах, на курсах п!дготовки практичних психолог¡в /шк¡льнах I доншльних/, на факультетах шдготовки црац?Епик!в дошк ¡льнах установ педагогтчних вуз1в Укра1ни; 3/ на основ! даних дослгдження розроблен! спецкурс I спеппрактикум для студент(в педагог¡чних факультете дадаго-Г1чних вуз!в { ун1верситет{в; результати досл{джвння бу'ло пок-ладвно в основу двох науково-популярних ф{льм{в, як1 була створен} на Кд!всьнШ студН науково-популярних ф{льм}в /ф1ль-ми "..обриЯ та злай", 1971, "£тюди про моральн1атьп, 1972/, в циклах локц:й для батьк!в,в ряд! публшац,.'; в науково-попу-лярних: журналах; на основ I доолгджэння написана мо по граф! я та к1лька пос1бник1в,-науково-популярних книг; 4/ рсзробленг практичн! методики д{агностика р!вня розвитку емошйних проце-с1в в ранньому { дошкольному в{ц{ /"порма-в^дхилояня"/ викорио-товуються практичними психологами доаппльних заклад ¡в з мэ?о;-надання педагогам консультаций у !х виховнШ робот* з д{тьми.

Основш положения, що винооятьоя па закиат;

.1. КонцэдЩя розвитку екоц1й { почутт1о у Д{ТС>1 рйННЬОГО ! дошк!льного в!ку:

- еглоц}йннй розвиток пятиня визначаеться нами як результат емоцгйно-когнгтивного сп1лиуЕп;гня дитини з дорослимп;

- в основ! цього розвитку лежать система н!леспрги-.о;

д 1й дорослого, ор1ентован0х на об"еднання гонетично-запрогра-мованого вмоц{йного збудження з когн1тивними процесама, соц!а-л{зац!ев та махан{змами оаморегулввання;

- функц!онування тако! система приводить до розватку

цредметно-спрямованих I дифврвнц1йовашк за сво!м зм1отом I детерм1нантами емоц1й симпатП, оп!впбреживання, сорому I вини, як1 пов"язуються з формами ооц!ально адаптовано! поввд1нки дитини.

2. Теоретичне обгрунтування яроблеми емоц!й ! почутт1в:

- емоцИЫ яввда визначаютьоя нами як активуючо-спрямова-на система, яка регулюе п1знавальну I соц!альну повед!нку лю~ дини, а танож И саморегуляцю;

- в 1х основ! лежать специф1чн9 за овоею природою емоц!й-не эбудження, яке оупроводкуе переб1г псих!чних дроцво1в, але мае сво! опевдф!чн1 особливоат!: воно суб"?ктивно в1доб-ражавтьоя як переживания пэвного зм!оту 1 знаку;

як едн(оть вегетативного, екопреоивного 1 феноменоло-г!чного компонент 1в, емоц11 виконують р 1зн1 функцИ в залеж-ноот1 в!д . суб"ентивного значения, яке мае для !ддив!да той об"ект, що викликав емоцШний в1дгук;

- в цроцео! когн!тивного розвитку люднни 1 Н соц1ал1зац!1 емоцИ об"еднуютьоя з ц!лим рядом утзорень особиотоот!: моти-вац!ею, установками, рисами характеру, д1яльн1отю, особливо творчою, тощо. В залежност 1 в!д пввних оботавин, ф!зичного . стану, розумового I оод!ального розвитку людини емоц!I можуть виконувати р1зн! функцИ.: адаптацП I дезадаптацН, 1нформацЛ

I дез1нформа«Н, активадМ 1 дезактивацН.

3. Теоретична обгрунтування сиотеми д1й, спрямованих на розвиток емоцШ I почутт!в:

- бмоц5йнай розвиток дитини в1дбуваетьоя в умовах взаем-ного емоц!йного сп$лкування в систем!: дороолий-дитина, дитина-диткна; • "

- р1взнь емоц1йного р(¿витку дитини I П предметна спрямо-ван1оть зала-кить в(д емоцнЬо! культури дороолого, знания ним ооновних дэтзрмшант, як1 викликають предметно-опрямовану конкретно омоц1ю, а також сошально-спрямованих ор!ентац1Й дороолого;

- у форму ванн! емоц?Й1!огэ в!дгуку дитини на певн1 форма II взаемов^носин з оточуючими, виршалыш значения на рат!х этапах розвитку дитини мае емоц1йнв ставлення до них дороолого, яка виражено у м1м1ц! обличчя, голооових реакц!ях, емощйно-позитивно чи негативно вирааеного стану дороолого;

- в1д р1вня сформованост! дифврднц!йованих за своГы зм!о-тои 1 детерм1нантами емоц|й у взаемодН !з загальною емоцШноп чутдие10тп дитини заложить формування диспозиц!йних екощйно-снрямованих утворвпь особистост! та норма у ггрояв1 емоц!й.

В1рог1дн1оть I обгрунтован(сть результатов досл)дгення забезпечен!: заотооуванням комплексу метод!в, адекватних його мет!, предмету 1 завданням, багатор!чним торм!ном апробацП результат ¡в доолдаення, значною к1льк1отю доол1джуваних, що дозволило коригувати доол{дя9ння, к}льк1сним I як!ошш аная1-зом одержаних даних з метой виявлення р1вня над1йност( I валГд-ноот1 розроблэних нами методик д!агностики конкретных омоц!й, з1ставлеяням д1агноотичних показник1в 1з показниками незалеж-них характеристик батьк!в I виховател1в дятячях установ I даними експерт!в.

Апробац1я I впровадження результат¡в досл1ддення.Пром!ян> I к1нцев1 результати досл1дження пов1домлялися на П,Ш,1У,У Всесоюз них з"!здах поихолог1в, на Воесоган1й науковШ нар ад 1 з питань дошк!льного виховання /Москва, 1963, Лвн1яград,19?0/,

Воеооюзних наукових конференция "Гуман!зац!я вкдовання д!тей" /Мооква, 1575,1978/, науково1 «онференя'Н "Проблема виховання д!тей" /Сряш!воький педагог!чний факультет Ливерситету íM.íLa-фарика, ЧРСР,1980/, науков!й конференцП з проблем с!м"1 /Гродно, 1981/, М{жвуз1воьк1й конференцП психалоПв Сиб!ру /Омоьк, 1972/, ряд! наукових данференцМ в Укра1н! /1970-1935/. Результати доол!дкень впроваджено в практику викладацько! робота: розроблен! спецкурси по куроу "Загальна пойхолог!я" -"Пси-. холог!я емоц!йних процео!в" i куроу "3!кова психолог!я" - "Роз-виток емоц!й ! почутт1в", як! були прочитан! в Ки1воькому педагог !чному ун!вероитет! 1м.:й.Драгоманова /1978-1993/, В!теб-оькому педагог1чному ун!верситет! /1992-1995/, на Воеооюзних курсах .Шдвищення квал!ф1кац!! викладач!в вуз i б /1978-1984/,' в роботу дошк!льних дитячих заклад iв Укра!ни. Ссновн! iдеI робота було опубл!ковано в ряд! видань для практичних прац!вни-к!в /жж. "Дошкольное воспитание" Дюсква/, "Дошк!льне виховання", "Семья и школа" /лооква/ /1970-1984/, в циклах лекц!й для батьк!в у систем! товаристЕа "Знания" /1978-1990/, в сер!! виступ!в по центральному рад!омовлешш Укра!ни /1978-1984/.

Оообидтий внеоок автора голягае у систеыатизованому роз-гляд! теоретико-методолог!чних аспект!в проблема емоц!й ! по-чутт1в, 1х розвитку в дитячому в!ц!, у розробц! практичних проблем, пов"язаних з д!агностикою р!вня емоц!йного розвитку двтшщ. Автор самост!йно одержав yol науков! результати, що виносять-ся на захает.

. Дубл!кад!!т Результати доел fдження опубл!ковано у 73 працяз а такок у двох науково-популярних повнометражних кшоф!льмах Ки!всько! студiI науково-популярних ф!льы!в.

Структура дисертацх!. гобота складаеться 13 вступу, двох розд1Л1в, як1 в1дп0в!дни вклочагать п"ять г три глави, загального висновку, списку використано? лхтератури I додатку. У роботх вмшено схеми I тяблиц1, якх в1добража-ють експериментальний матертал.

; 0С110ВНИЙ 3 М I С Т Д И С Е Р Т А Ц 1 Т

Основний эмхст дисертацхТ складаеться 13 теоретико-мето-дологхчного обгрунтування проблеми емосдй I почутт1в та характеристики емощйного розвитку дитини на протяз1 раннього г доипального вгку.

Роботу виконано на основ!:

- вивчоння стану ембщйного розвитку Д1тей в умовах дош-кгльних установ I С1м"г в психологгчноуу I педагогичному аспектах;

- вивчення рхзних концептуальних пхдходхв до проблеми емоц1й, IX функций та розвитку в дитячому вхцг;

- теоретичного анал1зу проблеми емоц1Йного розвитку Д1тей, виходячи о'потреб психологгчного консультування працхв-нин1в дитячих заклад1В х батькхв;

- розробки зм1сту I методхв дгагностики норм I в1дхилень в емоцхИному розвитку дитини;

- апробацп розроблено? х теоретично обгрунтовано! сис-теми розвитку емопхй сорому, вини, сп1впереживання I симпат^т нв протяз1 раннього х доиийльного в1ку.

Вих1ДН1 позицН досл1дження бвзувались на положнннях пси-холоГ11 емоц1й, со^альнох психологН, дитячо1 психологх!, сформульованих В1домими психологами Украхни, Рос1! 1 заруб1«жя:

Г.С.Коотвк, О.В.Запорожець, Я.З.Нвверович /проблема поихолотЯ взаемозв"яэку навчання, виховання I розвитку особиотоот!/, П.М.Якобоон, 0. К. Тихом (ров, О.Я.Чебик!н, В.К.В!люнао, О.Е.Оль-шаяникова, Е.Л.Нооенко /проблема поихологИ емоц!й/, М.¿.Левитов, В.М.Мяо!щев /проблема емоиШнах отан!в/, К.В.Шорохова, МЛ.Бобнева, Б.Д.Париг!н /проблема соц!аяьно1 поихологИ/, . М.й.Боришевоький, А-П.Кондратюк, Л.В.Артемова /проблема поихологИ морального виховання/, К.Хзард,- Я.Рейковоький, О.Лук, . Дк.Томк!но /проблема взаемозв"язку емоц!й 1 особиотоот!/, Г.Селье, П.К.Анох!н, П.В.Симонов, К.В.Судаков, Д.Ф.Ведяев /цроблеми ф!з1олог1I емоц!й/.

Анал!з оучаоного /на пер!од доол!дження/ стану теорП поихологИ емоц!й в наш!й психолог!чн!й л!тератур! й !нших кра1н дае Шдотави для критичного отавлення. Суттев! недод!ки р!зного роду теоретичийх м!ркувань визначаютьоя Оагатьма причинами: це й сама окладн!оть емоц!йно! тканина псих)чного, труднощ! сп1вотавленняоб"ективного 1 оубпективного ряду, переживания оуб"ективно! оцШки у трактувашп емоц1йних про-яв!в, зосереджен1оть б!льшоот1 доол!дхань на значно об"екти-вованих поих!чних процеоах тощо.

Жодна поих!чне явище на було об"ектоы таких супаречок, р1зних п1дход!в, точок зору, але й не викликало такого Интересу, як емоцН. На протяэ1 уоього розвитку психолог 11 емоцЛ розглядали то як "державу в держав!", то як рудимент поях!ки ! "вмараюче плем,'я",в них вбачали джарело жяттед!яяьноот1 лю-дина, то 1х п!д1ймали на щабель вида ¡нших процео!в, а то вза-гал! заперэчували за ними статуо оамоот!йноот1, зводячи лише до ф!з !олог1чно! актиЕац!!., або ототожншчи !з спонуканняма.

По в!дношенню до емоцШ от&ерджралаоь думка, що вони оонова дезадаптацМ 1 двзоргашзац!! повед1Нки, 1 в той же чао - оо-новна II мотивац!я. ДискусП ведутьоя I в наш чао буквально по воьому колу проблем, як! пов"язан! з емошямя: з питань про сутнтсть емоцШих явищ, IX природу, функцЦ, клаоиф!кац1в, 1х роль в життедтяльноот! людини, значунцстЬ у формуванн! пова-д!нки оообистост! тоцо.

Галузь емоц!й окладна. ! м!ждиоципл!нарна: педагог 1ка ! психолог!я, соц(альна поахолог!я ! психолог 1я оообистоот!, в1-кова психолог ¡я, кл!н1чна поихолог!я I поих!атр !я, навролог 1я, нейроф1з1олог!я, б!ох!м!я 1 фармаколог!я, судова поихолог!я -во! ц} дисвдпл!ни об"ектом ово!х доол!джан„ мають емоцИ. Тому анал!з в1дпов1дно1 л!таратури вимагав в!д на о вивчення джерел, як1 включали вказан! напрямки. ЦвЙ анал!з показав, що на даний чао е значн1 дооягнення у вивченн! емоц!йних явиц з боку невролог! I, нейрофЫологН, ф!з10логП. Вотановлено, що емоц!йн! процаси пов"язан! з певними структурами мозку /Дж.Оадо, Х.Дель-гадо/;- показано-1 значения вагетативних реакц!й в ц!лому ряд! психоооматичних захворювань /П.К.Анох!н, П.В.Симонов, П.Ф.Вв-д'яев, К.В.Судаков/; вплив р!зних х!М1чних рачов^н на парой ¡г емоц!йних процео!в /результата ряду психофармаколог!чних доо-л!дж9нь/; емоц!я являе собою едн!сть нейронних, вегетативних I поах!чних процво!в; емоцП виникають в результат! зовн!ш-н!х вплив!в, як! е емоц!огенними за своею природою /.Еж.кзннон, Л.Уотсон, Х.П.Павлов/, д!1 внутр!шн!х опонукань /б!ль, спрага, голод, статеве лобудження/, а також актив 1зацII структур оообистоот! - уотановок, ор!ентац!8, опрямованоот!, вона пов"яза- ' н! з !ндив!дуальною динам!кою псих!чно1 д!яльноот! людини.

Що отосуеться психолог1чних джерел, то тут все значно складншэ: дискусИ, неузгодженостг то'ркаються майке всгх проблем, що грувтуються навколо вивчення емоц{йних явиц: це й сама природа емоц1й, 1х функцН, класиф!кац1я, нэе1ть 1снування емоШй як самост!йного шару псих1чного.-досить гостру диоку-о1ю викликало питания взаемозв"язку емоц!йного процеоу I тих окладних емоцШно-стаяих утворень, як! входять до структур» особистоот].

Суперечлив1 особливоот! емоцШного життя людини, 1х науко-ва невизначенхсть вимагали в!д нао певного теоретичного об- . грунтування, яке б дозволило об"еднати р(зн] тлумачення I п!д-ходи в едину системну теор!ю, що становила б основу дослхдження. При проведены! досл1дяення ми керувалиоя такими, ч'еоретич-ними м!ркуваннями:

- емоцтя являе собою едн^сть трьох компонент¡в: експресив-ного, вегетативного 1 феноменолог 1чкого /псошчного/. Бона виникае за умов дН безумовних 1 умовних подразникхв, актив1-зацП системи побуадень р'зни* компонентов структур» особистоот!. В основ! емоцН лежить так зване емоц!йне збудження, яке, зокрема, супроводкуе п1знавальну д!яльн!сть людини, але мае свою спацифоку в тому, що психолог¡чно уов!дошюеться люди-ною як певне переживания, хвилювання, стан, в якому людина суб"ективао ос&шслюе свое ставлення - позитивна чц негативна до об"еит!в п1знання;

- як псих1чне явище емошя являе собою поих!чний процео, ; тобто мае свою динамгку, переб!г, початкову фазу, фазу шдйому { фазу завершения, спаду. Зуб"ективно людина оц!нюе м1ру свою хвилювання - отупшь актявацП, знак /приеше-неприемнэ пере-

живання/ 1 модальн!сть /зм{от переживания/. М1ра хвилювання оц1нюетьоя в континуум! - опок!й-афект; знак мае бути поот1й-ним по в1дношенню до амоцЯ певно! модальноот!, а моха й зм!нюватиоя;

- кожна амоц!я в едност! екопрвоивного, вегетативного I феноменолог1чного компонент^ являе собой специф!чну дифврен-ц(йовану особлив¡сть ! мае ово! опециф1чн! детврм!нанти I ово! наол(дки в миоленн!, д!ях I вчинках людини;

- кожна емоц!я мае ово1 специф1чн! оообливоот! зовн!шньо-го прояву, цо вираяэн! у м!м1ц1 обяиччя, эм!н! д1яльноот! ввгв-тативних процэс(в, оуб"ективного в!дчуття якоот! переживания. Кожна емоц!я мае ов)й специф1чний для на! дэтерм1нуючвй фактор. Виникнання емоцН заложить в!д д!1 досить жоротко запрограыо-ваного детерм}нувчого фактора, тому вмоц!йн1 пронеси у вс1х людей, назалвжно в1д нац1ональноот(, ос'в1ти, отат1, р!вня за-гального розвитку, соц!альних ор!ентац1й, життевих установок тощо мають оп!льн1 ознаки в прояву;

~ емоц{Йн! явица двоедин!: вони в емоцШшш цроцесом, що мае певну динам!ку ! е емоц!йною диопозии!ею оообистоот!. У <£орм! проаесу емоц1я виявляетьоя в едност! трьох коыпонвнт1в: вегетативного, екопрвоивного 1 феноменолог1чного, базуючиоь на д!яльноот! нейронних оонов, ф!з1олог!чних ! паих!чних пропеоах. Стаючи емоц1йною диопозиц!ею, емоп1я набувае оталост!, входить доотруктури ооовиотоот!, об"еднуючиоь з рисамя характер: , установками, спрямован!отю, р¡зного роду ор!ентац(ями, вона т!оно пов"язуетьоя з мотив ац!йними системами;

- проявляючиоь у п!знанн1, ооц!альних взаемод!яг /комун!-кац!я, р!зн1 видя д!яльноот1 1 оамовизначвння/ емоцИ пол!-

функц!ональн!, вони виконують основну - адаптуючу функц!ю, але в залежност! в!д форм прояву, ця функц1я набувае свое! спе-циф1ки. Так, емоц!йняй процас пареважно мае ¡нформативну 1 оц!нюючу функц!ю, алэ стаючи диопозип!ею, емогия набувае регу-люючо! та евристично! функцП. ЕмоцШний процес, включаючись у п!знавальну д1яльн!сть, оц^нюе для даного оуб"екта значения тих об"ект!в, що в!н оприймае, {нформуе орган!зм ! мобШзуе його до павно! д1яльност!. Проявляючисьу форм! емоцШно! дис-позицИ, емошя регулюе повод !нк.у людини, з аз дал е г 1дь"первдбь-■ ючи", наск!льки дана ситуация в1дпов ¡датимэ внутр1шн1м пози-цгям, соц!альним 1 киттевим ор)ентац!ям, \ наск¡льки майбутнШ вчинок орган!чно ув1йде у систему оообиот1сно! спрямованостI. Ц1 евристично-регулюач! мокливост1 емошй забезпочують стал1сть поведшки 1ндив1да. Двоедину функц!ю виконують во} три компонен-ти емоцШного процвоу: екопреоивний компонент можз оприяти об"еднанню людини з 1 ншими, 1 навлаки, стримуе ¡нцив!да вгд сд!лкування; вегетативний компонент - це взагалг активац!я внутр шн!х оиотем орган 1зму, але ця активац!я може опричинитиоя до ц!лого ряду поихосоматичних захворювань; феноменолог!чний компонент дае л ¡один I можлив1оть уов!домити сутн!оть ового переживания, але може блокувати ов!дом1оть;

- розвиток емоц!йних явид базуетьоя як на основ! гена-тично-запрограмованих компонент!в: центри емоцШ, емоц!йне збудження, оиотема вродвених м1м!чних кошшакс!в, так 1 заложить в!д в 1 дпов¡дних умов киття дитини. У розвитку емоцШнях процео!в мокна вид¡лити дв! основа! тенденцН: I/ диференц!а-ц!я емоц1йних дроцео!в як становления ёмоц!й певноI модальнос-т! I 2/ тэнденц!я до !х !нтеграц!1 як об"еднання у комшекои ' 'х взаемозв"язок !з структурами особистоот!. ЗмоцШний роз-

виток дигини в;дбуваетьоя у едност! з когн1тивними процеоами

1 П ооц1ал13ац1ею. На раших етапах емоци пов"язан1 ¡з фун-кц1онуванняы шзнання I соц1ал1защ I. Кожний в!ковий етап характеризуется в1Дповтдним йому емоцШним проявом, В1дхилен-ня в1д яких св1дчать про можлив1 неузгодженоот! в поводнЩ1 ДИТИНИ. Так! В]ДХШШНПЯ в!д норки котутъ спричиннтиоя ЯК вродженими факторами, так I залэжати В1Д дК отреоогенннх фактор ¡в: сенсорна або ооц1альна депривац1я, руйнування сш"1 тощо.

Зикладен! теоретичн! п 1 дходи отали основололожними в про-ведешп нами експериментального досл1дження на дорослШ 1 дитяч1й популяц!ях,

досл1дження на дорослш популяцП переел ¡дувало мету про-анал1зува та визначену нами трупу емош'й у 1х зрт'й форм г; виявити динам1ку емоц1йного процосу, особливоот! детврмшую-чих фактор ¡в, взаемодш з шшими емо!пями, а також з"ясувати значення емоцШ у формуванн! диепозицгйних сталях утворень особиотост!. Аналгзуючи динамику емоцглного процясу, ми ко-риотувалиоя схемою кумулятивного його розвитку /Л.Я.аетражиць-кий, Я.Рейковоький/, а-оаме: I/ емошйне збуджоння, псотуповз ¿ого наростання; 2/ переломиий момент - фаза вибуху; 3/ плато-фаза; 4/ фаза згасання. Цей анал(з включав також характеристику причин 1 наол1дк!в конкретного амоц!йного процеоу.

При проведенн! доол!джепня ми викоряотовували так) мэто-дини: I/ шкали емоц1й /списки визначень/, 1ннив1дуальн1 само-зв!ти за отандартизованою схемою,-методики семантичного дифа-ренц!ала /Г.Оогуд/. Методика шкалування дала моелив1сть виэна-чити, наск!льки емоц!я репрезентована в ов!домоот( Нщивгда.

За допомогою методики !ндив!дуального оамозв1ту одержано матера, що надав можливхсть охарактеризувати модальшсть емоцН, II знак, силу переживания, ситуацП, в яких вона Еиндкае, та виявити взаемозв"язок з !ншими емоц1ями, II насл1дки I причини. За допомогою методики сомантичного диференШапа визначалась опециф1ка переживания конкретно! емоцН - т1 визначзшш,. що Лого характеризуют!.. На основ! даних, одеряаних за допомогою названих методик, створювалаоь конкретна карта перебтгу емоцН, а також проф1ль вмоц!! у Я взаемод!! з тншими.

Одержан! факти надали можливхоть описати кожну емоц!ю з точки зору II зм!сту, форми зовн1шнього прояву, ситуац!й, в якиз вона' виявляеться, детерм!нуючих фактор!в та особдивостей тт озаеоддН з гншими емошями, а саме»

- емоцН вини ! сорому, хоча ! мають багато спиьних рис, але являють собою дв! самост!йн! модальности мають спо! спе-циф!чн! форми зовнтнього прояву тп спеш1ф!чн! детерлинанти. Внутр!шньо переживания сорому уовтдомлюеться як короткочасний стан, при якому людина В1Д<увае В1дразу до себе, презирство, невдоволення, 1й здаетьоя, що вс! II вади стали в!домими ус1м оточуючим, в не! виникае в!дчуття приникеност! чаот! 1 гордост! Людин! не хочетьоя дивитися !ншим у в!ч!, виникае бакання провалится "кр!зь землю". Нкспрвсивн! рзакцП, а сама: м1м1ка об-личчя добре пом 1тяа: людина червон!е, выводить погляд, опускае голову, в!двертаеться, вона воя эйдулюеться, наче хоче стати меншою. При цьому збмынуеться частота пульсу, виникають пере-бо! цихання, спациф!чн! в!дчуття у живот!, сердце починае "ка-лататися" /О.М.СИкоррький/. Пареживаючи сором, люди забувають слова, числения стае нечттким, з"являються яктсь назрозум!л!

мимов!льн! рухи. Фаза кумуляцП дооягае виоокого р!вня, гшато-фаза эвужэна. Переживания сорому характеризуется прикмэтни-ками: "колюче", "гоотре", "тяжке", "эле", "пэкельне" /Ф.Доо-тоевоький/. Знак емоцП негативная. СитуацП, як! виклякають сором /дан! у высотках/, це: дН, як! не в!дпов!дають нормам морал! /24,1/, дП, як1 не в!дпоз!дають нормаг реферантно1 для людини групи /18,7/, д!1, HKi принижують людину перед !ншими /17,7/, помилка, дурняця, нвпорозум!ння у сп!лкуванн! з !ншими /13,8 /, дП # як! ноприемн! для 1нших /10,3/, оитуац!я принижения в прйоутност! людини протилежно1 отат1 /8,2/, оитуац!я принижения в присутноот! людей, яких 1ндив1д поважае /6,4/, ¡на! ситуацН /1,1/.

Проф!ль .емоц|й /!х взаемод!я/ в ситуац! I переживания сорому вгдображають так! дан!/у в!дсотках/: рад1сть /0,3/, отраж-дання /3,2/, в!драза /3,1/, презиротЕО /2,7/, гн!в /2,5/, страх /2,0/, здивування /1,2/, сп(впзреживання /0,6/, оимлат!я /0,5/, сором /4,9/.

1 Ключовош детерм!нантою сорому е дН, як1 не в!дпов!дають нормам референтно! для !ндив!да групи.

Наслдаи сорому в емоц!ях: невпевнен1сть, хвилювання /16,4/, невдача, омуток, печаль /10,1/, почуття покинутоот!, !золяц11, в!дчуженоот1, в!дторгнутоот1 /18,1/, почуття морально! nenoBHOulHHocTi /17,2/, прэзирство до себе /16,^, в!драза до себе /11,4/, отрах / 5,2/; у думках: про провину /20,5/, розчарування, обвинувачення оебе /26,4/, про причини вчинка /18,6/, знайти вих!д i3 оитуацИ /34,6/; в д!ях: жаль з приводу вчинку /15,2/, д!!, опрямован! на вибачення /14,В/, нам!р ви-правити свою повед!нку /18,6/, запевнвння, що такого н!коли нэ

будв /21,1/, намагання забути про вчинок /15,3/, намаганвд зняти тяхЮть з душ! рад!сними д!ямц /15,0/;

- переживания вини супроводжуеться тяжким станом невдово-лання ообою, г!ркого розчарування, жалю з приводу того, що здШснена така д!я, що не Е1дпов1дае н! моральним уявленням само! людини, н1 вимогам оточуючнх. Стан стае оообливо тяжким, коли в' людини не вистачае мужност1 визнати свою вину. ¿инам!ка вини включае розширену фазу кумуляцИ, фаза вибуху невисока, але плато-фаза дооить розгягнана, фаза згаоання довготривала. Отжа, вина дроить довго даеться взыаки. Переживания II характеризуемся прикматниками: "тяжка", "настерпна", "зле", "неприемна", "довге". Зовн! вина на дужа- пом1тна - адке людина завжди намагаеться цриховати почуття вини, ала е реакцП, як! можуть служити !нформатквнима I! ознаками, а сама: людина намагаеться в.!двеоти погляд, дивлячись на 1нших, лише зр!дка .пЦводячи оч!, обличчя винуватця набирае оумного, нав!ть отраздального вигляду;"тяжка", "з!в"яле обличчя" /К. 1зард/, людина повн!отю зооараджана на ово!х думках 1 начебто не пом!-яае оточуючих, поглед "в(доутнгй". Знак негативней. СятуацП, якг викликають переживания вини: зробив !ншоцу боляча /ф!зич-нийабэ моральнийб!ль/ /30,а/, порушив моральну норму /17,5/, на виконав те, що було наобх!дно виконати /16,7/, погано вико-нав та, що було доручено /13,6/, на допом1г !ншому /14,2/, 1н-ш! дН /7,2/.

Проф!ль емод!й в- ситуацН пареживання вина в!дображають ц так! дан1 /у высотках/: рад!оть /0,02/, здивування /1,35/, стравдаиня /3,85/, гн|в /3,01/, в!драза /3,00, страх /1,79/, оором /4,00/, сп!впереживання /2,30/, симпат!я /0,41/, вина . /4,51/.

Клычогою дотерм[на итого вини е дП, г,о но в¡дпов(дають загачьноприпнятпм соц!альним I моратышм нормам в!дноснп м!з людьми. гслики II в с;-оц1ях/ у в|дсотках/: неред!си1 /21,2/, суют!, н0яркемн1 /19,&/, бажання зэ!льнити себз в(д важкого ота ну /31,3/, пригн1чэн1оть /19,3/, хворать /9,6/, в!доутн!оть активности 1 анеигиноотч /10,0/; в думках: н«приемн1, нвочаот-лив! думки про те, як важко бувае жити /28,3/, про оботавини, за яких був зробленай вчинок, що став причиною вини /19,2/, про те, як позбасита сабо в!д тяжких думок /18,3/, визнати свою вину перед ¡ншими, порадитися /15,3/, розпов!оти про ое-бе /4,£/, одержати допомогу /4,4/; в д!ях: дП направлен! на те, щоб з!знатися в сво5Я провин!, д!1 каяття.

йором найчаст1ж9 взаемод!е з презирством, пивом ! в!дра-зою, 'ло отворюе у ладана ворожу мэтивац!» в1днооно до сво!х вчинк1в I в)дпов!дво бажання 1х не повторит». Ззаемод1я сорому ¡з страхом приводить до приховування в!д ¡нших свого вчинку, а взаемод!Я !э презирством можеприэвости до тяжких сухт-дапьних думок, або, навпаки, викликае бажання самовдоокона-лення.Ззаемод!я вяни з ооромом I страхом може отримати каяття, алэ в умовах, коли вина поеднуеться ¡з здивуванням з приводу здысненого вчинку I оп!вчуттям до тих, кому заподтяне зле, е впевн9н1сть, що людина близька до каяття. В такШ жз М1р! взаемод!я вини з в!дразою з приводу зд!йоненого вчинку також може спонукати до каяття:

- симпат1я 1 оп!впереживання виникають в р!зних умовах взаемодП людей, на оонов! фувдаментальних ! базових для них емоц!й радост! ! страждання. СимпаНя ! прихильн!оть - це по оут! ооц!альна рад!оть, рад|оть оп!лкування з людиною, яка

викликала переживания позитивного гатунку. Линам!ка симпат!Л характеризуется згорнутою, або, навпаки, розгорнутоо сказов кумульд11, : невеликою силою вибуху 1 довгою фазою плато. Зовн1 прояви оимпатП в!дпов!дають зовн1шньому виразу радост!: блиск очей, поом!шка, повернзння голови 1 тулубу в б1к людини, до яко! е оадпат1я, переривчаоте дихання, порозов!ле обличчя. Знак емоцН позитивней, шрзлшвання характеризуеться прикметни-кама: "рад1сне", "кругле", "приемке", "бажане", "блаакуче", "сдаче".

Ситуац1ямц, як! викликають оимпат!ю е: пэрше приемне вра-ження в1д зустр!ч1 з людиноп /27,1/, приемний зовн!шн!й вигляд людини /29,6/, позитивний вчинок 1ншого /16,8/, позитивно-визначен! якоот! 1ншого /14,2/, довготривалв приемне сп!лку-вання /6,4/, 1нша /5,9/.

Проф!ль-вмоц!й в оитуадИ переживания симдат 11 в!добра-жають так! дан1: рад!оть /4,2/, здивування /2,5/, страждання /1,04/, гн!в /0,0/, в!драза /0,5/, презиротво /0,4/* страх /1,05/, сором /1,07/, вина / 1,06/, сп!впереживання /2,7/, сим-пат!я /4,9/.

Ключовою детерм1нантою оимпат!! е рад!оть в!д оп!лкування а певною людиною.'Наол!дки оимпат П.. в емоц!ях: рад1оть /26,4/, оп!вчуття /15,2/, здивування в!д того,наск!льки приемний об"ек® оимпат! I /18,7/, тривога, невпевнен!оть в тому,чи будуть про-довжуватиоя зуотр!ч! /25,6/, почуття задоволення в!д зуот-р1ч! /13,9/; у думках: продовжувати контакт з об"ектом оимпа-тН /31,8/;бажання наол!дувати повед!нку об"екта оимпат! I /I 0,7/, наол!дувати Його у зовн!шност! /26,1/, насл!дувати в одяз! /21,7/, впевнен!оть, що об"ект оимпатН заолуговуе доб-.

рого до нього ставленая /£,7/; у дшх: чаото бути разрм 8/, дп, сирямова1п на розвиток у собо якостей, що власшв! об"ек~ ту сишати До,6/, зм'нити свою влаону повод¡нку /1^,1/, зро-Опти :цооь ирйс.'.шо для об"якта оинпатп /21,2/;

- для сп1шоро;;агоання ¿ундажэнтальним е почуття отравдан-ня. по овоГи сут] по теж страждання, ало спря,,гшэне воно ?п шшу лгадину. лшнкнення сп ¡вппремгання пов"язано 1з процосом !ден?иф!кац!I: людина може сп!вч"увата 1ншому, лише коли сама в!дчувала б ¡ль I страадання. Переживания виникае досить швид-ко, ¡нколи нав!ть . зненацька, .воно характеризуетьоя напругою, хвилюванням, неопокоем, нэможлив)стю в!двол1ктиоя подумки в!д страадань !ншо! людини. Переживания характеризуетьоя прик-метниками: "гостро", "тязде", "г 1рка*", "оолюче", "сильна". оов-н1шн! його прояви йлизьк! до отраждання: кути рота опущен!, з"являеться Прка посм1тка, брови п!д1ймаютьоя догори, на лоб1 зморшки, що йдуть упопорек, обличчя отае "вндовженим", голос жал1бним, дихання затриманим, нп очах п«оли з"янляоться сльози. Знак емоцП негатизно-позитивний: у випадку, коли людина не в змоз1 допомогги 1ншому, вона знаходитьоя у негативному стан!, але ! цей стан перетворюетьоя на позитивний, коли вона одержуе можлив!оть припинити отраждання 1ншого. Переб1г емопИ сп1вп0реживання включав швидку фазу кумуляцЛ, високу фазу вибуху, фаза плато може бути або подовженою, або згорну-тою в залежност! в!д того, як швидко людин! вдаетьоя чимось допомогти !ншому.

Емоц!я оимпатII найчаст!ше взаемод!е 1з сп1впареживанням! людина швидко в!дгукуеться на страадання близьких або просто симпатичних для не! людей. Взаемод!я вини' I с^впарвживання

р!зко зб!лыпуе наыагання людинм втрутитися в ситуац!ю, яка Г. завдае комуоь болю. Взаеыод1я оп!впврвживання 1 гн!ву в тих випадпах, коли 1ндив|д знаходить причину, мохе опричинитися до агреоивнях д!й.

СитуацП, як! викликають оп!впвреживання: ф!зичний б!ль 1ншого /21,3/, отара, нем!чна людина /14,5/, горе, втрата !н-пшх /15,7/, нвприемноот1 друз!в, близьких /12,6/, д!ти - хвор!, оироти /10,4/, ф!зична вада /12,2/, безпом!чна тварина /12,4/, оитуацП, пов"язан1 !з оприйманням телефхльмхв, к!но, художн!х твор!в /7,6/, !нш! /9,3/.

Взаемозв"язок емоц!й в ситуац!I оп1впереживання в!добраха-ють так! дан!: рад!оть /0,72/, здивування /1,61/, страждання /3,78/, гн!в / 1,02/, в1драза /0,71/, презиротво /0,45/, отрах /1,54/, сором /0,63/, вина /1,64/, симпат!я /3,98/, сп!впе-реживання /4,82/.

плючовою детерм!нантою оп!впереживання е" втрата !шо1 людини, И моральний або ф!зичний б!ль. Насл!дки од!впережи-вання в емоц!ях: страадання /20,4/, жал!оть до !ншого /18,6/, жалю, що ран!ше не було в!домо про нещаотя /19,3/, гн!в на.тих, хто можливо був причетний до нещастя /17,4/, почуття нзкомпе-тентноот! /13,7/, почуття, що не можна допомогти людин1 /11,4/} у думках: души про причини нещаотя, нбвдач!, горя в !ншо! людини /26,4/, думки, що з кожним таке може отатиоя /21,8/, про те, як домогти людин! /2£,2/, не образити /19,4/, що в житт! завжди е горе /10,2/; в д!ях: д!1, опрямован! на допомог^ !ншому /40,2/, вербальн! д!1 /17,6/, розмови про горе в житт! /15,1/, пасивн!сть /10,4/, Д11, що об"еднують 1нших для допо-моги /26,7/,

Аоол!дхення того, за яких умов емоц!йний цроцео за1ф!плю-

еться 1 активуе, спрямовуе людину у И взаемодН 1з саредови-щем складас одну з ыаловивчених 1 складних проблем психолог! I. 3 нашому дошПдконн! ми намагалкся з"ясувати динам¡ку переходу в1д емошйного процесу до вмошйних диодозяц!й особястост!. Так! диспозицН моя уть проявляйся як екоитйн! рпои характеру /сором"язлив1сть, доброзичлив1сть, еМОТИВН1СТГ./, 9М0Ц1Пн1 стани особистост! /тривоян1оть, базнад1йн1сть, дапрес1я/, емо-Ц1йн1 установки /просоцгальн!, гуманн!/, отал1 екоц!йн1| мотивацП /афел!ац!я, досягнання/,'емоцШн! комгшекои/сов!оть, обов"язок/. Анал1з в1дпов!дно1 л1тератури /I.II.Павлов, П.К.Ано-х!н, О.Р.Лур1я, Л.В.Симонов, К.В.Судаков, П.Ф.Ведяев/ дае п!дотаву ввакати, що в оонов! формування омоц!йних диопозиШй лежать певн! пеихоф1з 1ологIчн! процеси, а сама: п1оляд!я омо-ци~;ного збудазння Лшд афекту/, умовно-рефяокторн1 процаси, механ!зми збудження, гдльмування, п1дкр 1плаш1я, накопичення емоцЫного збудження I ;1ого (нкубац1я. ¿1я цих мохан!зм1в т!оно пов"язана I з загальним ф!з 1олог1чпим станом оообистост:, поренеоаняма хворобами, генотично-зацрограмованими особливоо-тями нервово! сиотоми, а також ) конкротними соц}алышми умо-вами зиття. Тому 1ндив)дуальпо дислозицШи! утвороння мають ов!3 прояв у континуум! в!д норми до акцонтуацП /К.Лооцгард/, двзадаптацП /¡С.О.Сйекоандровоький/ 1 патолог И як низький або високий омоц1Яний пор ¡г.

Результат циклу досл!дяення, проведеного на дороол!й по-пуляцН, заклали основу для реал!зац11 групи завдань, що вир1-шують питания розвитку амоц!й в ранньому 1 дошк!льному в!ц1. Роал!зуючи ц! завдання^ми виходили !з прийнятого у в!тчдзнян1й психолог!! под!лу перIоду дитинства на немовлячий в!к /в1д

народження до одного року/; переддошк!льний,або ранн1й в!к . . /в!д одного року до трьох/ 1 дошк!льний в!к /в|д трьох до семи рок1в //О.З.Запорокець, л.Б.2лькон!н, 3.0.?.!ух!на, Я.З.Неворо-вич, Т.0.Реп1на, ЛД.Божович, М.1.Л!о1на, е.В.Зуботоький/. Пе-р!од в!д народхення дитини до 1! переходу у шк1льний в1к ¡дв мае назву дитячий в!к.

Лругий цикл налога досл!джвння, якому в!дпов!даецаступний розд1л дисертацИ, приовячений питаниям розвитку емоц!йних процео!в у дитячому в 1ц!. ¿оол1дкення було спрямовано на пошук законом!рноотей розвитку: з"яоування д'ифервнШйних I ¡нтегра-Щйних процео1в, пов"язаних з формуванням емоц!йно1 офери дитини, виявлення умов, за яких ц! процеои в!дбуваються, вота-новлення показник!в норма I в!дхилвнь в емоц!йних проявах дитини, розвитку перших емоцШно-оталих утворень особиотоот!. 3 огляду на в!к дитини, ми викориотовували методики, як! включали опоотерехення, отворения вкопериментальних" ситуац1й, емо-ц!оге'нних стосовно певно! конкретно! емоц11, фото- I кхнозйомки, бео1ди з д!тьми, опитування батьк1в 1 педагог!в дитячих установ. 0ц1нка одаржаних с£шг!в зд!йснювалась за такинй" тгоказниками: I/ д11 дитини в певн!й ситуацИ, що детерм!нована конкретною вмоц!ею; 2/ вербальн! реакцП /олова, вигуки, запитання та 1н./; 3/ и1м!чн! реакцП у в !дпов !дност! ¡з охвмою конкретно! емоц!!. Враховуючи складной I, пов"язан! 1з вивченням емоц!йних проце-о!в, ми заотосовували фото-1 к!нозйомку, а також залучали екоперт!в, як! оц!нювал1Г прояв т1е! чи !ншо! емоцП за роз-робленою намй~ шкалою'.

Наше досл!дження включало анал!з прояву диференц1йованих за сво!м зм!отом емоц!й оимпат!!, сп!впвреживання, сорому 1.

вини на протяз1 немоачячого, раннього i дошкольного в!ку. Одержан! наг.:и факти дозеоляють критично поставитися до р!звдх точок эору ¡подо генезиоу емоц!ших прояв!в дитини. Так, одн! автори ввадають, що диференц!ац!я смоц1йних процео!в являе собою розвиток базових емоц!:1 страху, гн!ву i радост! /Л.Шван-цара, 1970; А.3.0пьщана1хова, 1374/, liai /1.1\:!ацявачюо, 1985/ до цих трьох приеднують журбу. ¡¡а думку одного з в1до-

мих доол1дник1в раннього-дитинства А.Пейпера /¡.256/ дифаренц!а-ц!я включае рад1зть, стравдання, здивування I отрах. Наша точка зору полягае в тому, що в основ! емоц!3ного розвитку дитини лежить двоедина генатично-запрограмовано емоц!йна збуджання ! первинною формой емоцП е загаяьно дифузнэ збуджання, яко ви-никае'у дитини в раз i дi I зовн!шн!х або внутр!шн!х подразншив. Це збуд.?.ення вжо протягом персого м!ояця життя дитини диферен-ц!юетьоя i виявляетьоя. як страждання i задоволення в pa3t за-доволення або нэзадоволення первинних потреб дитини. .иругий етап дифвренц!ац!1 п0е"язанцй з вид1ленням трьох юдальнозтей: радост1, страждання ! здивування, як1 включаються в процеси coûtai !зац!! ! п!знання.

Показниками норми 6 розвитку омоцШно! сфари дитини у в!ц1 нвмовляти в - наявн!оть "компяакоу пожвавлення", ч!ткий емоц!й-ний м!м!чний комплеко, зокрема поом!шка, адекватна емоц!йна раакц!я на д!1 дороолого /поом!шка у в!дпов!дь на посм!шку, плач у в!дпов!дь на деф!цит у задоволонн! потрей, вияв радост! ! задоволення в сп!лкуванн1 з близькими, увага до нового ! незнайомого об"екту, отеження, якщо в!н паресуваетьоя, здивування в раз! його зникнення/.

Трепй етап диференц!ацП емоц!йних процео!в в!дпов!дае переддошк!льному в!ку ! характеризуемся появою нових специ-

ф1чних за своею модальн!стю 1 зовн!шн1ми проявами окремих.ямо-ц1й, що мають свою ч!тку предметну спрямозан!сть. Емоц1йне збуджеаня стае супутником емоцШних процеснв, супроводжуе 1х, надаючи перцептивному образу суб"ективно1 значущостК Збудкен-ня в м!ру копптивного розвитку дитини - розширення кола об"ек-т1в, з якими дитина стикаетьоя, внасл1Д0к дП нових, лезвичних, сильних, великих подразник1в вироотае в страх. Рад1оть сп!л-кування з близькими переходить в симпат!ю - емоцШ бажання контакт!в з людиною. аротягом переддошк!льного в1ку виникають емоцН сп!впереживання, сорому 1 вини.

Проведений нами анал!э одержанмх результатов та теоретична узагальнення наявних з цього питания досл!джень дозволяв отвердкувати, що диференд1ац1я - розвиток специф!чних за своею модальн!отю амоц1й, в!дбуваетьоя в умовах ц!ласпрямовано! д1-яльност1 дорослого, який предметно ор!ентуе дитину в II емо-ц1йнюс проявах:

- Симдат!я е паршою емоц!ею, яка виникае в оп!лкувадн! дитини з оточуючими як позитивного знаку емоц1йний тон оо-ц!ально1 перцепцН. Вона Ыдтфимуетьоя системою сенсорних под-разник!в, джерелом яких е дорослий: емоц!2но /ы1м1ка задоволвн-ля на обличч! дорослого/, вербально /р!зного роду примовки, п!с9нбки, "добр!" олова, огвалення певних д!й дитини тощо/, а також на основ! вхдчуттгв /дотику, оыаку/. Ця емоц!я насампе» ред виявляетьоя у оп!лкуванн! дитини з батьками, 1ншими до-роолими 1 д1тьми. .На р!вн! пареддошк1льного в!кусимпатхя перер^с-тае в прив"язан!оть як отале емоцШне отавлення до людини лише стосовно ос1б близьких. Прив"язан!оть е важливим адаптивним механ!змом з точки зор/'оамозбережвння, тому що дае можлив!оть

дитинх вхдчувати себе сгклпйно при эхткненнх э будь-якою не-безпекою. Ознаками II з: I/ дитина частое, н1ж до хншкх, зввр-тазться до лвдини, шо е об"зктом II прив"язансст1; 2/ об"зкт прив"язаност1 краше, н1ж хншх, може вт1шити дитину; 3/ в при-сутност1 об"зкта прив"язаностх дитина меншв вщчуваз страх. 0держан1 нами факти св1дчать, шо дхти прив"яэ'поться сильн1ше до тих дорослих, хто вхдэиваеться на будь-якх 1х сигнали: плач, крик, посмхшку, а також до тих,"хто вступаз э ними у взазмодхо, гру, як1 з уважними 1 П1дтримують будь-яку усп1шну д1ю дитини.

Одержан! нами результат« подо ступени прояву пркв"язанос-« дитини до дорослого свхдчать про значн1 1;ндив1дуалън1 вхдмхн-ност1: 70-75& дхтей в над1йно прив"язаними до батькхв /ц! д1ти спокхйно засинають без присутностх матерх/; легко заспокоюють-ся, коли мати IX залишаз, але тягнуться до не!, коли вона повер-таотьсл; 15-20& дхтей - 1ндиферентн1 /вони не эаперечують проти того, шо мати 1х покидас.х спок1йно граються, нав1ть не звертав-чи уваги на П повернення/, I 10% - гхперприв"язан1 /вони дуже тяжко переносять розлуку з ыатхр"ю, чхпляпться за не!, коли вона 1х покидаз, засинають лише в присутност1 матвр^ плачуть, кричать.

Прояви симпатх! до чужих дорослих залвжать вхд ряду факто-р1в: серед сенсорних подразник1в д1ти надають перевагу слабким, пор1вняно з Ытенсивними, позитивним емоц1ям, на вхдмхну вм не-гативних, 1нформат«вно-насиченим 1 таких, що хнодюють хгровх та предметно-практичн1 дхт. Прояви симпатЦ у виносинах дитини з ровеснихами залежать: вхд характеру спхльно! хгрово! д1-яльност1, взаемин, ситуац1Й особист1стного схилкування тошо. В процесх хцег вз аз мод II формуеться образ ровесника, емо-

хййна характеристика якого залежить вхд тих поэитивних або^.-негативних емоцхй, то виникають у Д1тей в процесх хх спхлку-вання. Як показали результати досл1Дження, д1ти обирають партнера в хгрових ситуащях значною карою залежно В1д емоц1Йно1 привабливост1 сформованого у процес1 сп1лкування його образу. Емоц1я симпат11 дитини до ровесникхв обумовлена здебхльшого Д1вю зовн1шн1х сенсорних подразникхв /приемний вигляд ровесника, ЧИСТИЙ ОДЯГ ТОЩО/, "б10Л0Г1ЧНИх" /ДИТИНЭ ДХЛИТЬСЯ 3 1НШИМИ

ласощами, 1грашками тощо/, совдальних /дитина легко вступав в гру, запрошуе 1нших до гри, дае погратися сво!ми братками тощо/, емошйних /виявляе поступливхсть, спок1й, не конфл1к-туе/, особистхсно-хндивхдуальних /легко вступав в сп1лкування, комунхкабельна/. В своему подальшому розвитку симпатхя стае основою перших позитивних орхенташй дитини по вхдношенню до людини взагал1.

Диференц1ац1я емоцхх сп1впереживання починаеться за нашими даними, з пхвторархчного В1ку, вона грунтуеться на емоцх! страждання. В основг цього процесу лежить механхзм 1дентиф1-кац1х I порхвняння, сивставлення себе з 1ншими людьми, емоцхйна уявлення про те, то 1нша людина може переживати б1ль. Умовою такого переносу в набуття дитйнога власного досвхду переживания болю I В1дпов1днох поведхнки дорослого} його Ц1леспрямованих Д1й, вказхвок, як1 дають дитин1 можлив1сть зрозумхти емохцйний стан 1ншого. Емошя спхвпереживання в ряд1 досл1даень /В.Штерн, Д.Селл1, П.Ф.Каптеров,• К.Д.Ушинський та 1Н./ була обиектом досить ретельно! уваги I аналхзувалась у сп1вставленн1 з так званою "жорстокхстю" нелегких дггей у зв"язку з фактами не-чутливостх дитини до тяжких хвороб, смерт1 близьких, жорсто-костх до тварин. Було встановлено, що форми поведхнки д!тей

раннього в!ку, що нагадуготь жороток!оть, не е в1ковою оообли-в1стю д!тей, а викликан! жадобою д1тей до дЫльност!, 1х ц!-кав1стю, бажанням зрозум!тк яввце, нерозвяненою ов!дом!отю. Але цэй загальний висновок потребуе значного уточнения, '¿'ому виявлення загальних тонденц!й розвитку вмоц1! оп!зпереживання у сп!вставленнг з р1внем ¡ндив1дуальних П дролв1в дають мож-лив!ть з"ясувати питания в!дносно того, в яких оитуац!ях I за

яких умов у дитцни на р!вн! переддошк!льного 1 дошк!льного в1-ку моллив! прояви конфд!ктност! 1 агреоивност!, шо пов"язан1 !з "жорстоМстю". .

Одержан! нами факти ов1дчать, що емоц!я оп1впереживання опоотер ¡гаеться у дитини спочатку лише по в!дно-;:ешш до близь-ких /за даними опитування Оатья!в цо в!к в!д I р.2 м./ 1 у б!льшост! Д1тэй проявллетьоя в тому, що дитина пэчинае плака-ти, коли плаче дороолий, виявляе р 1эн1 формн допомоги, коли хтооь з батьк!в хвор!е тощо.

3 метою виявлення ¡ндив!дуальних особливостой прояву оп1вп8раживашш нами було розроблено ряд екопориментальних ои-туац!й., як! провокували д!тей на прояв оп!впереживання. Одержан! факти св!дчать, що повэд!нка д!тей, як! опоотер!гають стра-ждання в 1ншо1 людини, дооать р!знитьоя. Нами були вид!лен! так! види реакц!й: I/ 1вдифервнтне отавлення дитини до отраж-дання дорослого: дитина абсолютно байдуже опоотер!гае як плаче в1д болю дороолий, на обличч! в~нвГ^лише вираз. нэтерпля-чоот1 з приводу того, що пэрервалаоя гра, або немае можливоо-т! поговорити з дороолим /23,5^/; 2/довед!нка ¡вдифврентна, алэ з елемэнтаыи оп1вп9рвживання: дитина опечатку здивована тим , що оталооя з дороолим, поттм, зрозумгвши, пгдходить,

В1дн1мас руки в!д обличчя, заглядае у в!ч!, намагаеться втхшгг.и /34, Э&/, ! 3/ спгвчутливе, коли сгивпереживання виявляеться в активней форм!: дитгна оукае "л1К1<", гладить по голов:, втхшае дорослого, чи - пасивнгй: дмт^на плаче разом з дорослим /42,2$/.

У лроявах спгвпере«ивання дитини по вхдноаенню до ровесникхв можна вид!лити так! оформи: I/ хндиферентне ставлення дитини по вгдношенню до розескика при пере^гяаннг останнгм стра-здання /31,32/; 2/ пасквне спхвпере^л'вання /30,б;3/; 3/ активно-пасивне сп!вперепивання: в одних снтуац!ях дитина пом!чае б1ль {н-шого, а з гнид'х моче лишитися зовс{м байдуяою /19,0 % -9,12/.

Емоцй' вини I сорому в IX проявах у д!тей на ранньому етапг роэвитку теж викликали гостр! науковх дискус!1, особливо щодо 1х перших строк1В проявгв, значения у вихованнг, хх взаемозв"язку з предметного спрямован!стп. Гак,одн1 автори вважвли, що сором сто'хть на завад! спхлкування, !нш! додержуються-точки зору, що ця емоцгя - необх1Дний емоцхйний компонент морального розвитку людей. Ни вважаемо, що цх суперечлив! позиц!? пояснюються тим, що бхль-шгсть дослгдникгв не розмежовупть поняття: " сором ", " со-ром"язлив1сть " соромлив1сть Наш! дан! дозволяють ствердчувати, що сором як емоц!йний процес е модифхкащею страху, який предметно-спрямовуеться на процес сп!лкування людини з референтною для не£ групою. У дхтей перш! прояви сорому не е ще !стинною емощею з ус!ма . Зп! внутрхшнхми х зовн!шн!ми ознакама, а виявляються як " сором"язлив!сть "(>

/збентеженхсть/ - своер!дне побоювання, що виникае у контактах з незнайомою людиною. Факти тако5 поведхнки описан! багатьма авторами - ми хх одержали ! в нашему дослхдаен-

. - 39 -

Hi: дитина червон1е, ховаеться за спину дорослого, тримяеться за платтл мвтерг, вхдвертаеться при cnpofii дорослого заговорити з дитиною, або просто привернути п увагу. Почервонхння, скова-Н1сть, огдулення, бэжання сховатися - цс все ooDniuiHi ознаки страху, але в тактй Його модифткацх!, яка виявляеться лише у сгцлкувяннт з оточуючими. Ця реакшя властной *пгатьом дттям /для нашо! вибгрки - 87,6%/, але i'i яскрявхсть i "сила" прояву

досить 1Идив1дуольн1: вхд ледь помтшх реакцгй до досить ви-режених. Згодом цт cwoniflni реакцП, то виникають у дитини , лише в умовах сгплкування, переростають у побоювання справити но 1нших погане враження, глибоке й сунне переживания в pa3i Д1Й, якх не схволюються дорослиуи, тобто набувають модальност1 copovy. liepexift В1д реакпН сорои"язливост1-страху до' прояву сорому в першу чергу зялежить В1Д вхдлоп1дно1 поведхнки дорослого. Bona vоже бути еуощйно-нейтриль;!.¡ю, легки« невдоволенням, ибо явно виявлениу неодоволення«, гнхвоу. В1длоВ1дно формуеть-ся й емоцтйна реакцхя. дитини.

Емоцтя вини у своему роэвитку спирветься те* на страх. Бона виникае в ситуацтях, коли дитина вчиняе щось таке, шо не гйд-тримуеться або засуджуеться дорослими. На перших етапах роэвитку qiei ewouii детермгнуючх фактори вини i страху та хх зовнш-Hi прояви дуже cxoxi: дитина знг^уеться, зхщулюеться, опускав голову, злегка червонте, вона сама пряиуе в куток /якоо самв та-Ki vipH покарання застосовуються дорослиыи/, коли П сварять, обо коли воня сема здогядувтьел, tad вчинила шось погане. За да-ними опитування батькхв, такг прояви спостерхгаються у дгтей ягеля Ip.2 w. - I р.5 м. Страх i вина, злитх на перших етапах розвитку дитини, поступово розмежовуються. :

У С1м"ях з деиократичним стилем виховання прояви емоц£{'. вини спостврхгаються у Д1тей частхше, коефхцхент кореляц1Г -7,2, пи авторитарному - 4,1. Другою умовою розмежування страху i вини s диферекцхвц1Я подразкикхв за ступеней IX впливу на ди-тину- сильнх: крик, п1двкшений тон голосу дорослого, погроза покарання, част: покарання виклйкають емоцхю страху; слабк1: спокхйний тон голосу дорослого, роз'яснення дитинх HecyMicHocTi II дхй подо вимог оточуючих, вкаэ1вка на небажан1 або навхть тяж-kí наслхдки для íhisoI людини змхсту XI'дхй, пов"язан1 э переживаниям вини.

Показникаии норми емоцхИного розвитку дитини в цьому вхц1 е: емоцхйна заразливить i емоцхйна вразливхсть дитини емоцхями íhbhqc /дорослих i Д1тей/, еыоцхйна чутлив1сть: вхдсутн1сть до-сить довго! зосередкеностх на емоц1Х /особливо негативна/; наявн1сть досить 4Ítko*> диферещцйованостх емоцхй за своею мо-дальнхстю /сором"язливхоть, вина, симпат1я, спхвпереживання/ у контактах .з близькиыи i ровесниками; позитивн1 емоцх! по вхдно-юенню до людей; обережне, дбайливе ставлення до хграшок хкни-жок; наявнхсть вибхрково! прихильностх до людей; noMipHa copo-и"язлив1сть у взавминах з незнайомиыи; в1дсутн1сть зосередженост] емоц1йно1 реахцх! на певному o6"exTi.

Суттевх зрушення в емогцйноыу роэвитку дитини вишшиоть в дошкхльному BÍ4Í:

- емоцх! набувають свое! специф1чно! кодальност i, bíao-кремлюючисьвхд базових: сиыпатхя стае прив"язан1стю, cnínne- , реживання перетворюзться на страждання за хнщу людину, зн1яко-вмхсть, тривожмсть - на почуття сорому як моральннй осуд.

Якаю на попереднъому етагп прояви цих емоцтй виникають за умовою безпосереднхх вказгвок дорослих, то дитина дошкольного в1ку са-мостхйно оц1Нюс певну ситувцхю I вхдпов1дно до не? емоцтйно реа-гус /емоцгя симпятх! - 72,IX, сгивперожиииння - Ь2,С%, сорому -31,«?, ВИНИ - 36,2Й/;.

- б доишльному вхцт емоцтя набувае свог? эр1лост1, вклю-чаючи вс1 властивх хй ознаки: специфхчну модальнхсть I свгдоме

В1дчуття дитиною эмхсту конкретного переживания, вона викликас ВХДПОВГДНХ форми ЗОВНХШНЬОГО прояоу у МХМХЦХ обличчя, супровод-жусться типовими вегетативними змз:нами, пов"язана з емоцтйними I вербальними д1ями, реалхзуеться у певних вчинках, вступав у вэаямодтю з 1ншими емошями;

дитина усв1домлюе эм1ст свого перевивания, вГдокремлюс одне переживания В1д 1ншого, моке проеналхзувати причину виник-нення переживания, помхтити його в пшох дитини;

Иокязниками норми емоцхйного розвитку дитини дошкхльного втку с: амбхпалентна поведтнка в ситуацтях соцтальних обмежень, вхдсутн1сть тривожност1, нер1щучост1, коливань; наявнхсть сп1в-переживаннл п реальних ситуацхях сптлкуввння дитини з дорослими I ровесниками; емоцхйна жвавхсть; вхдсутнхсть негативних емоитй: агресивностх, конфлхктност!, замкнутостг, страхгв, надм1рно? сором"язливостх; емоцхйна адекватнхсть певнхй емоцхх в межах конкретно! ситуацг!; наявнхсть емоцхйних евристик - емош:йне передбачення можливих насл1«ив певних вчишив, IX регуляцхя системами внутршнього самоконтролю за допомогою емощй сорому; здатнхсть емоцхйно повертатися у минула, переживати.

Таким чином, висунута нами гхпотеза, пхдтвердилась. У висновках узагальнюються теоретичнх та експериментальнх

результати роботи, найголовн1ш1 э них так1:

1. Ь'моц11 разом з когнгтивними структурами виконують оцхн-но-рег., люючу функхцю у взаеминах людей. В 1ндив1дуально-поихо-логтчному аспектх вони являють собою принципово важливий компонент внутрхшн1х моральных структур, втд ступени розвитку яких залежить хндивхдуальна саморегуляц1я поведхнки в цхлому. Взае-уини людей в соцхальних В1дносинах не можуть забезпечуватися лише когнхтивними процесами: знания про норму поведхнки, яке

не поеднане з переживаниям, не пов"язане э емохцйним ставленням до оточуючих, не завкди втхлювться в практику стосункхв М1ж людьми.

2. Одержат в дослхдаенн1 даН1 свхдчать:

I/ специфика емоцхйнох сфери та !! роль у регулящ! поведхнки людини може бути грунтовно розкрита за умови диференцхйованого П1дходу, який дозволяе з"ясувати психологхчну структуру конкретно! ем01д! та !! особливост!; 2/ прояв т1е|- чи 1ншо! конкретно! еыощ! визначаеться жорстко эакрхпленим за нею детерих-нуючим фактором, яким обумовлена логхка х передбацуванхсть емо-Ц1йно! повед1нки; 3/ емоцхйнх явиаа двоедим: вони можуть ви-являтися у форм1 емоцхйного процесу I - дсцувати як диспози-Ц1йна риса особистостх; 4/ роэвиток еыохцй у дхтей - це посту-повий процес надання емоцхйному збудкенню предметно! спрямова-ностх, провхдна роль в якому належить дорослому; 5/ емоцх! у своему розвитку спираються на базове - позитивного I негативного знаку збуддецня, яке поступ9во набувае сво!х феноменоло-Г1чних ознак г стае специфхчним за своею модальгастю; 6/ емоцхя Т1Сно пов"язуеться з мотивац1Йними структурами, ЯК1 ыають пряме В1дношення до формування повед1нки в континуум!: просохцаль-

нгсть - пгреотя т уоп^лгктнхсть; афхлхьцхя - ав'горитарнхсть, самоконтроль 1 сиыост1Рп1сть - безпораднхсть х вгдиайдушнгсть; 7/ ражий I дошкгльний вгк с сензитивним по Бтдноиеннп до роз-' витку дифереицхйованих за сво'1м змгстом емоцтй.

3. Вивчення розвитку емоцхй о точки пору диференшйовано-го пхдходу у двоедиост! еуоц1Йного процесу т гМйко! емоцхйно? риси особистост1 дозволило розкрити цей процес I видхлити його причини та насл1дки: починапчись в умовах, значудих для хндивх-да, емо1ийний проиес модифхкуе запас енергхТ - пхдвишуе або знижуе р1ввнь активацп. Значения його в тому, ао вхн оцхнюе стултнь важливостх для суб"екта дгичого фактора 1 регулюе пси-Х1чну д1яльн1сть людини, а також дхялыисть внутргшнтх систем органх'зму. Конкретна за своею модальнхстю емоцтя набувае статусу мотивяцП у вхдповхдних ситуациях вэаемодп людини з оточу-ючими.

4. У процес! онтогенезу еиоцт! проходять складний шлях В1Д генотично-запрограмоввних позитивних 1 негатншшх емоц1Й до складних.за своею феноменологхею емощйних процосхв, як1 мають пряме вхдношення до регуляцхх поведхнки особистост!. Ос-новиими процосаии, що починапться вже в ранньому в}Ц1 в розвит-ку емоц1Йно! сфери дитини, е диферет^ацхя х 1нтеграц1я емоцхй. Процес диференцхацх!, який починаеться'те в ранньому вхц1, на Р1ВН1 дошк1льного являс собою репрезентацхю емощйного збуджен-ня в свгдомостх дитини: кожна конкретна емоцхя набувае свохх мхм1чних ознак I вхдчуваеться дитиною як предметна переживания. Процес закрхплашя в психхцг дитини певних диференцхйованих за своею модальнхстю емощй тхсно пов"язоний з видхленням специф!ч-

нога для кожно? емош! детермхнуючого фактора. Такий фактор становить собою узагальнене гнтвгральне утворення, яке спря-мовуе емошйне збудження, надае цьому збудженню предметну визначенхсть.

6. В досл!дженнг показано, по иаприк1НЦ1 дошкхльного вхку формуються узагальненх емошйнх образи, якх за певних умов спрямовують поведхнку дитини, регулюючи П прояви. Уожли-вхсть регуляц1! поведЫки зобезпечуеться 1 взаемод1бЮ емоц1й: емоцН можуть об"еднуватися в групи: посилюючи, або послабли-ючи, а то й стимулювати одна одну. Емоц1я як в 1ндив1дуальн1й, так I в груповхй взаеыодхях д1тей генеруе певний стан, який е "фоном" /С.Л.1^б1нштвйн/, на якому вгдбуваеться переб!г псих1чно1 дхяльносТ1. Емоцг! стаять надзвичайно важливим компонентом социально значущих якостей людини, як совесть, вхдпо-В1дальн1сть, обовУязок. Розвиток !х знаходить свое втiлeння у повазх людини до отоцуючих, в трудов1Й I професхйнхй Д1яль-ностх.

Таким чином, нами обгрунтован! нов! пгдходи до емощй-ного розвитку дитини, як1 спрямованх на перебудову виховно! дгяльностх педагогхв дитячих установ 1 С1ы"! у напрямку гума-нхзму х моральнйГорхентаи! й. .7. В дисертацх! започаткован1 нов1 напрями подальших наукових дослтджень:

- наше досл1дження В1дпов!дае основним хдеям прогреми "Д1ти Укра1ни" й реал1зоване в ?| руслх;

- потрхбно закладати емоц1йно-почуттевий фундамент ыо- | рвльнох та загальнох готовностх дитини до житгя та профес¡ока; но! д1яльност! - без почуттево! бази не може бути мови про ад(

ватну психологiчну готовнхсть дитини до сптлкувяння, трудово! дгяльностх, творчостх• особливо но сучасному eTani розвитку нашого сусп1льстна;

- evouií тя почуття значнов vipon програмують гумтистич1-ну спрямовантеть особистостх, яка буде сприяти подоланню yciei тхвГ'навали", яку несуть oKpevi течхт псевдок-чьтури, псевдо-мистецтва, псевдорелхгН та in.;

- npojeciflHa пхдготовка студетчв у вузах до роботи з доний льниками, учнями багато в чому повинна орхентуватись cave в нппрямку виховання емошйно1 культури, волод1ння засоба-ми емошйного впливу;

- вихоцання в civ"í, де аакладаються основи емохийнох самор&гуляцтi, почуттево'1 культури, сгплкувоння, повинно эдхйс-июватись з урахуванням вхдповхдних психологгчних дослгджень;

3 пвргг^ктизному. планх эдтЙемене дослхдження становить повий ориггнальний напрямок в розробцх проблеми емовдй i по-чутттв нн р1зному BiKOBOMy piBHi, в рхзних соцтальних умовах, заклпдав теоретичний фундамент для розробки синтетично! кон-ueniuí почутт1в нзагал1 та эдхйснення прикладних роэробок в широкому Д1апазоН1, починаючи вгд аспект1В найпростшо! свморо-гуля!пх дошкхлЫ1ИК1в та зак1нчуючи розробкпми складних систем емощйно-вольового та хнтелектуального тренхнгу в екстремаль-них то авархйних умоввх.

Основний змiст дисертвцп воображено у 72 публ1кацхях, загальним обсягом 82,6 др. арк.

Монографх!:

1. Вихованхсть. Що ие? - К.:-Рад.школа, 1973. - 6,5 др.арк.

2. Воспитание чувств детей в семье. - К.:Рад.школа,1983. -6,5 др.арк.

3. Внутренний судья. - К.: Рад. школа, 1966. - 4,3 др.орк.

' 4. сиоуэ уусЬоуа v госЯпе. СЫеиске рос1аосэ1;1!е пгИас!а!еКг/о - , ВгэПс/ат 1987,- 8 др.арк.

Брощури, статт1, теэи доповхдей у наукових збхрниках I журналах, методичт рекомендаш!:

1. К вопросу о генезисе гуменных чувств. - В кн.: Научные записки Института психологии Украины, - Т.ХУП.-К.:Рад.школа,

1964. - 0,2 др.арк.

2. Моральне виховання. - В кн.: Дорослим про дгтей. - К.: Знания, 1964. - 6 др.арк. З/Авторських - 1,1 др.арк./.

3. Генезис чувства симпатии во взаимоотношениях детей. - В кн.: Дошкольная педагогика и психология /Респ. научн. метод.сб,/-

1965. - » I.- 0,6 др.арк.

4. К проблеме нравственного развития ребенка /Развитие чувства стыда у детей дошкольного возраста/ /Вопросы психологии, 1966.-

№ I - 0.6 др.арк.

5. Моральне виховання Д1тей дошкхльного в1ку. - К.: Знания, 1967. - 1,7 др.арк-.

6. генезис гуманных чувств. - В кн.: Дошкольная педагогика и психология /Респ.научн.метод.сб./ - К.:Ра д. школа, 1967. -№3. - 0,5 др.арк.

7. Развитие моральных чувств у детей старшего дошкольного возраста. - В кн.: Дошкольная педагогика и психология /Респ. научн. метод, сб./ - К.: Рад .школа, 1968. 4.-0,Ь др. арк. •

8. Развитие моральных чувств у детей среднего дошкольного возраста. - В кн.: Психология /Респ.научн.метод.сб./. -Вып.Ь. - К.:Рад.школа, 1968. - 0,5 др.арк.

9. Генезис гуманных чувств у детеР. - В кн.: Воспитание учащихся в духе гуманизма. Уч. зап. УГПН им. Н.К.Крупской. -1.201. - Вып.4. - ..)., 1966. - 0др.арк.

10. /индивидуальные особенности в проявлениях моральных чувств у детей старшого дошкольного возраста. - В кн.:Психология /Респ.н;-.уч.метод.сб./ - Был.6. - ¡{.:Рад.шу ш, 1968.-0,4 др.арк.

11. Моральные чувства как1 мотив поведения ребенка. - В кн.: Материалы Всесоюзной научной конференции по актуальным вопросам дошкольного воспитания. - М.:Просвещение, 1970.0,2 др.арк.

12. Индивидуальные отличия в яыоциопально-нрпвственной сфере детей млидлего школьного возраста. - В кн.: Латериылы II зональной конференции психологов Сибири. Уч.знп. - Бып.ЬЬ, Омск, 1970. - 0,6 др.арк.

13. Общие вопросы психологии воспитания. Психология морального воспитания детей дошкольного возраста. - В кн.: Дошкольная педагогическая психология. - К.:Род.школа, 1970,-0,Здр.арк,

14. Роль чувств симпатии и антипатии во взаимоотношениях детей дошкольного возраста. - В кн.: Коллектив и личность. Вну-триколлегтимтые отношения. - У., Просвещение, 1970.-1,4 др.арк.

15. Психологический анализ проявлений доброжелательности и конфликтности во взаимоотношениях детей старшего дошкольного возраста. - В кн.: Дошкольная педагогика и психология /Респ. научн. метод, сб./ - Выл.8. - К,.: Рад.школа, 1974,0,5 др.арк.

16. Родителям о воспитании культуры детей. - К.: Рад, школа,

1960. - 6,8 др. арк.

17. Формирование нравственных чувств у детей дошкольного воз-р^та.- В кн.:Боспитиние, обучение и психическое развитие. Тез. докл. к У Всесоюзному сьезду общества психологов

/27 июня - 2 июля 1977/. М., ч. II. - 0,1 др. арк.

18. Дошкольный возраст.- В кн.:0бщая, возрастная и педагогическая психология. Практикум.-К.:Виша школа, 1980.- 0,4 др.арк.

19. Виховання почуттгв у дгтей.-К.:Знання, 1981.- 2 др. арк.

20. Особенности формирования личности ребенка в разрушенной семье.- В кн.:Семья и формирование личности.-Гродно, 1981,0,2 др. арк.

21. Эмоции и мотивы нравственного поведения ребенка. - В кн.: Категории, принципы и методы психологии. Психические процессы. Тез. к У1 Всесоюзному сьезду общества психологов.~ М., АН СССР. 1983. - 0,1 др. арк.

22. Эмоция сопереживания как компонент социальной коммуникации. - В кн.: Эмоциональная регуляция учебной и трудовой деятельности. - М.-Одесса, 1985. - 0,2 др. арк. ■

23. Эмоциона.чоные процессы и регуляция поведения личности. -

В кн.: Эмоциональная.регуляция учебной и-трудовой деятельности. ~ М.-Одесса, 1986. - 0,2 др. арк.

24. Роль эмоциональных процессов в регуляции нравственного поведения.-В кн. :Эмоциональная регуляция учебной деятельности. - М., 1987. - 0,3 др. арк.

25. Учить детей бережливости.-К.:Рад.школа, 1989^-6,1 др.арк.

26. Одаренность и ее выявление у детей дошкольного возраста /Метод.реком./.-К.:Знание,1993.-5,6др.арк./Авторських-1,5/.

27. Диагностика творческих способностей детей.-К.:Знание, 1996. 3,3 др.арк. /у сптвавторств!/ - /Авторських - 0,5 др.арк./

Kulctiitska E. I.

Feelings and their development in early and pro-school childhood. Dissertation for doktorate in psycholody.

Institute (or pedagogics and psycholody of professional education at Academy of Sciences of Ukraine. Kiev, 1996.

The dissertation investigates the problem of emotions and their development in eaily and pre-school childhood. It had been ascertained that emotions are unify of both: emotional process of differentiation of spccif'c emcticnat ex. г-ment that obtaines it's modality and attaches to a certain determinid factor. „

Social emotions, joint with personality's solf-control system, and regulate moral behaviour of child.

Кульчицкая E. И.

Чувства и их развитие у детей раннего и дошко льного возраста ^

Диссертация а виде рукописи на соискание ученой степени доктора психологических наук по спгцигпьм ос.'и 19 00.07-педагогическая и возрастная психология. Институт педагогики л психологии профессиям тъмото обрззовгния АПН Украины, Киев, 1936. Исследование посвящэно проблеме развитая ¿моций и чувств у детей раннего и дошкольного возраста.

В нем установлено, что онтогенез эмоций представляет собой процэсс диференциации эмоционального возбуждения и приобретения качеств модальности, закрепления его ja определенным детзрмирующим фактором.

Эмоции, симпатии, сопереживания стада и пины, соединяясь с когнитивными процессами и системой самоконтроля, еыполняют регулирующую функцию о нравственном поведении ребенка.

Ключов! слова: емоцмне збудження, емоцШний гроцос i спйка емоцмна р/са особистости , емоцмна рог/п&ц'т повед'жки, диспозиц!йне емоц(йне створення, cr.i;isPbni емоцм. ¡ндиощуальи пороги емоцп!.

Шдписано до друку 19.09.1996 р.Об.2,Ч.формат 60x84 I/I6. Друк офсетний.Тир.10о.Зам.2С8'.Безкоштовно' Д0Д УДПУ 1м.дравомаковади1в,пирогова,9.