Михайло ГОРНЯК

Обсяжно о нукашнєй структури руского язика

(Юлиян Рамач, Ґраматика руского язика,

Завод за учебнїки и наставни средства, Беоґрад, 2002)

У нашей ширшей явнос-ци скоро нєзамерковано прешло зявйованє єдного дїла хторе ма капиталну значносц за тутейшу руску националну меншину - Ґра-матики руского язика др Юлияна Рамача, рядового професора на Катедри за руски язик и литературу Филизофского факултета у Новим Садзе. Нє по перши-раз у тих наших бурйових часох зме препущели оба-чиц факт же живот заш лєм идзе своїм стаємним цеком, та гоч и по даяких побоч-них дражкох. У тим случаю ше роби о потвердзеню континуитета у културним, кед то досц повесц - живоце єдней з наших наймалочислен-ших националних меншинох, бачванско-сримских Руснацох.

Руснаци, приселєнци зоз подкарпатских крайох у Угорс-кей до тедишнєй Бачкей (половка 18. вику), гоч малочисле-ни, отримали ше на тих просторох, звекшали свою попула-цию по масу хтора способна за живот и розвили ше до того цо су нєшка - препознатлївого културного и националного идентитету. Факт же у новоствореней Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох 1918/19. року були припознати як на-ционална меншина славянского походзеня под меном Руси,

Рушняци, Руснаци, Русини - бул у тим поглядзе пресудни, цо видно зоз стану їх сонароднїкох у подзелєних карпатских обласцох хтори на припознанє националного идентитету чекали до початку 90-тих рокох (за дзепоєдних пришло позно, а дзепоєдни го нє дочекали анї по нєшка).

Кед язик єдна з основних характеристикох каждого народу, вец тутейши Руснаци нє маю причини буц застарани - у тим дїлу проф. др Юлияна Рамача находзиме потвердзенє виталносци їх язика, кед нє и културного и духовного стану. Очиглядне же мали право їх стари хтори ше на сновательней скупштини Руского народного просвитного дружтва далєко-го 1919. року, кед мали вибрац медзи українским и велько-руским (русийским) литературним язиком, опредзелєли за културни и национални розвой засновани на народним, бе-шедним язику: "... Ми маме наш прадїдовски руски язик хтори зме принєсли зоз старого краю," гварели з тей нагоди. "... Наш народ ше нє жада одрекнуц и забуц свой руски язик, алє го жада усовершовац... Язик на хторим бешедуєме ма у себе моц и виталносц дальшого розвою и прето треба на нїм роз-вивац просвиту нашого южнославянского народу и за ньго вязац свойо обстоянє у новим краю хтори за нас уж постал стари, прадїдовски... "

Тота ориєнтация прилапена, язик бачванско-сримских Рус-нацох кодификовани на славянским, кирилским писме (др Ґабор Костельник, Ґраматика бачваньско-руского язика, Сримски Карловци 1923), уведзени до системи образованя, на нїм написани велї литературни дїла, учебнїки за образо-ванє од основного по универзитетски уровень, хаснує ше як єден з урядових язикох у АП Войводини, служи як приклад за ришованє проблемох културного и националного розвою русинским заєднїцом у Словацкей, Польскей, Мадярскей, Румуниї и України, у славистичних кругох є прилапени як єден зоз славянских язикох.

Коло половки 1995. року у Словацкей кодификовани и язик карпатских Русинох хтори жию на териториї цо подзелєна медзи пейцома державами - Словацку, Україну, Польску, Мадярску и Румунию. У язику карпатских Русинох єст вецей восточнославянски характеристики як у язику бачванско-сримских Руснацох, прецо ше го - вєдно з українским, било-

руским и русийским - кладзе до ґрупи восточнославянских язикох. Уводзенє карпаторусинского язика до образованя, средствох информованя и явного хаснованя у спомнутих же-мох, медзитим, идзе барз помали, варирує од жеми по жем, зависно од положеня и одношеня державних власцох ґу ру-синскей заєднїци.

У тим дїлу др Юлияна Рамача ше, най прецизуєме, роби о ґраматики язика тутейших, бачванско-сримских Руснацох хтори себе так и наволую - Руснак/Русиня/Руснаци, а свой язик руски/руснацки. Тото мено вони принєсли з приселєнь-ом, алє дзекеди хасную за себе и назву новшого походзеня -Русин/Русинка/Русини, хтору з Унґвару (Ужгороду) принєсли їх школяре концом 19. и на початку 20. вику, з чого виведзе-на и назва русински язик. Тота назва з часом прилапена и у сербским язику и у урядовим хаснованю.

Руски язик, як то и у тей роботи др Рамач потвердзує, прас-лавянского походзеня, формовал ше у карпатским ареалу, на просторох дзе ше дотикаю восточнославянски и заходносла-вянски язики, та природне же ма характеристики и єдних и других. Найвекша часц лексики руского язика праславянс-кого походзеня. Велї руски праславянски слова находзиме у истих або подобних формох у шицких славянских язикох. Окрем праславянских, у рускей лексики єст и пожички зоз церковнославянского, хтори прияти през церковни обряди и церковни кнїжки зоз скарбнїци християнскей терминолоґиї, як и зоз литературного язика угорских Русинох 18/19. вику, ткв. язичия, потим з мадярского (хтори прияти у першим стретнуцу з Мадярами у 9. вику), новши пожички з периоду по 1918. рок, як и з нємецкого, румунского и латинского, а по приселєню до Бачкей по нєшка - и зоз сербского язика.

Автор третирує и прешвечлїво доказує же руски язик треба преучовац як формовану систему, а нє як диялект того або гевтого славянского язика, односно як самостойни славянски язик у хторим єст вельо заєднїцки характеристики з язиками и диялектами карпатского ареалу (словацким, польским, українским), алє нє припада анї єдному з нїх. При тим, автор поровнує руски язик з язиками и диялектами карпатского ареалу нє пре утвердзованє його походзеня и доказованє же

ше роби о самостойним славянским язику, тримаюци же досц указац на розлики хтори му иманентни, алє же би з лексичного фонду и системи руского язика (слова, форми, конст-рукциї итд.), хтори формовани у старим краю Русинох, вид-воєл нови пасма яки настали у язику бачванско-сримских Руснацох по їх приселєню до Бачкей. Вон руша од того же у старим краю настало шицко тото цо заєднїцке бачванско-сримскому рускому язику и язиком карпатского ареалу и приходзи до заключеня же елементи яки нєт у карпатским ареалу (а єст их у бачванско-сримским руским язику) новшо-го, найчастейше сербского походзеня.

У розвою бешедного и литературного язика тутейших Рус-нацох барз важну хвильку представя присельованє до Бач-кей пред 260 роками. У новим штредку, у нових условийох живота, без значнєйших вязох зоз старим крайом, язик ше -оддвоєни од карпатских диялектох - розвивал под моцним уплївом нового материялного и културного штредку у хто-рим доминовал сербски язик. Пожички зоз сербского язика примани од приселєня аж по нєшка - и зоз бешедного и зоз литературного язика. Пожички зоз сербского язика, гоч при-лагодзовани ґу духу и законїтосцом руского язика, мож пре-познац у велїх обласцох сучасного живота - од науки, природних зявеньох, назвох чловечого цела, хоротох, админист-рациї, образованя, привреди, тарґовини, транспорту, занїма-ньох, спорту, характеристикох и схопносцох, назвох стварох у обисцу, облєчива, єдлох и напою, древох, рошлїнох, квеца итд. по абстрактни поняца.

У тим обсяжним дїлу (38,5 табаки, 615 боки), после Уводу о язику и науки о язику шлїдза поглавя о фонетики, морфо-лоґиї з твореньом словох, синтакси, лексиколоґиї, историй-ним розвою народного, бешедного язика з окремним огляд-нуцом на фонетику, формованє и розвой литературного язика од початку 20. вику по нєшка, з общим реґистром на концу. Роби ше, значи, о комплетним обробку шицких основних питаньох системи язика бачванско-сримских Руснацох.

Зоз тим синтетичним дїлом др Юлиян Рамач сумирує ре-зултати своєй вецейдеценийней педаґоґийней и науковей ро-

боти, предлужує роботи своїх предходнїкох др Ґабра Костель-ника, кодификатора руского литературного язика и "оца рус-кей писменосци", професорох Гавриїла Надя и Миколи М. Кочиша, авторох велїх роботох з обласци рускей линґвисти-ки зоз пейдзешатих и шейдзешатих рокох прешлого вику, потвердзує исправносц одлуки яку руски предняци принєсли далєкого 1919. року заснованей на похопеню же Руснаци маю свой язик и спознаню же док маме свой язик, будзе и нас.

Тото цо вшелїяк представя окремну вредносц того дїла то факт же автор шицки питаня руского язика спатра часово и просторно у контексту историйного розвою и диференция-циї славянских язикох, снуюци свойо становиска на автентичних прикладох од найстарших часох по нєшка.

На основи винєшеного, можеме з правом заключиц же тото дїло проф. др Юлияна Рамача будзе нєобходни приручнїк за виучованє руского язика и литератури нє лєм за школярох и студентох хторим є скромно наменєни, алє и за шицких гев-тих цо ше занїмаю з виучованьом славянских язикох. Нє случайно єден з рецензентох, проф. др Йован Єркович гварел же ше зявенє такого дїла у календаре каждого народу означує з червенима буквами.